Для мене порушення особистих кордонів починається вже тоді, коли мене ігнорують в компанії чи колективі, – Роман Завальний, учасник воркшопу у Вознесенську

Роман Завальний зараз учень 10 класу Вознесенську. Хлопець чесно зізнається, про майбутню професію ще не думав, все, що його наразі захоплює – це спорт і йога – займається для себе, але системно.

Коли почалося повномасштабне вторгення, родина прийняла рішення виїхати з Миколаївської області до Вінницької, але невдовзі повернулися додому.

“Коли ми повернулись, то перше, що кинулось в очі – з’явились бомбосховища. Інших змін з моїм містом я не помітив, але мене радує те, що майже всі мої друзі залишилися вдома”, – каже сам Роман.

Учасник заходу зізнається, у місті не вистачає якоїсь активності для молоді. Звичного спілкування, зустрічей з друзями чи майданчиків для комунікації.

Тому, воркшоп здався цікавою ідеєю. Про нього дізналися від класного керівника Роми. Також батьки однієї з однокласниць розповіли, що вона вже була на попередньому заході і повернулася з неймовірними враженнями. Це остаточно вплинуло на рішення Роми зареєструватися на воркшоп.

Підліток каже, на заході були присутні багато його однокласників – кожен знайшов щось своє. Когось більше цікавило, як відстояти особисті кордони, комусь більш цікавою стала тема стереотипів, чому це не правильно та як подолати: ”А одній з моїх однокласниць, наприклад, сподобалися історії Влада Болсуна, вона навіть на нього в інстаграмі підписалась”.

Щодо самого Роми, то хлопець зазнається, найбільше його зацікавила тема відстоювання особистих кордонів.

“Для мене порушення особистих кордонів починається вже тоді, коли мене ігнорують в компанії чи колективі. Тому, дуже круто було те, що на заході ми це обговорювали. Перші чотири години взагалі розмовляли з Дариною на різні теми. Це дуже сподобалось. Все, про що говорили – актуально для мене та однолітків.Звісно, дуже круті враження від головних героїв – ведучих шоу “ебаут” Наті Гресько та Влада Болсуна. А на Дашу я підписався в інстаграмі, мені цікаво, що вона розповідає”, – зізнається Роман.

Хлопець каже, що серед усіх викликів спілкування з однолітками та у школі  для нього неприйнятним  є булінг – колись він сам став свідком того, як знущаються над маленьким хлопчиком, але не знав, як зарадити.

“Такі заходи потрібні ще тому, що це можливість зрозуміти, що інколи навколо трапляються неправильні речі, їх треба і можна уникнути чи вирішити. Головне, знати, як про це сказати іншим. Ну і, звісно, подарунки сподобались”, – ділиться хлопець.

Мама Романа, Наталія Завальна, згадує, син повернувся з воркшопу з морем емоцій та позитивних вражень, ще декілька днів говорив і згадував, що відбувалося на заході.

“Організація заходу просто на вищому рівні. Навіть мої переживання з того приводу, що діти будуть голодними, виявились марними – наших дітей і нагодували, і дали відпочити, і повністю погрузили в тему. Питання, які підняли на воркшопі зараз дуже на часі. Я спостерігаю, що багато підлітків не можуть поділитися своїми страхами і переживаннями. А під час заходу їх вчили, чому важливо не замовчувати свої проблеми, як ними ділитися. Всі діти були залучені, всі разом працювали, разом розважались”, – каже пані Наталя.