Від участі в благодійному зборі до роботи в команді фонду: інтерв’ю з добродійкою Вікторією

У Клубі Добродіїв Вікторія Чорна – адміністраторка фонду та проєктів, яка впевнено тримає всі процеси під контролем. 

За освітою Віка – інженерка, навчалася в Київському політехнічному інституті за спеціальністю галузеве машинобудування на кафедрі машин і апаратів хімічних та нафтопереробних виробництв. 

Життя добродійки – це постійний рух ще з самого дитинства: сцена, конкурси, дев’ять років професійної хореографії, гра на гітарі та баскетбол. «Я думала, що в університеті просто буду вчитися. Але вже через місяць – хор, танці… Знову все по колу», – сміється вона. 

Працювати Вікторія почала рано – ще в підлітковому віці допомагала батькові в полі. Каже, це був її перший досвід відповідальності й розуміння, що таке робота. Перший офіційний досвід – у McDonald’s, згодом вона була менеджеркою з продажів в українському бренді.

Знайомство з Клубом Добродіїв для Віки почалося зі збору під час благодійного марафону – вона відкривала допоміжну банку на підтримку психологічної допомоги дітям. 

«Я була приємно здивована, коли зайшла в цей процес. Це не просто «збирайте кошти і якось там самі». Це постійна підтримка, поради, комунікація, пояснення, як краще робити, як тримати активність. Я така: вау, вони це все реально роблять і настільки включені в кожного», – зазначила вона. 

Тоді Віка зібрала свою першу ціль і зрозуміла, що хоче бути частиною фонду. До команди приєдналася у вересні 2024 року – і відтоді встигла спробувати себе в різних ролях.

Одні з найтепліших спогадів для неї – поїздки на події до підлітків. Дорога, нові міста, живі зустрічі, спікери, розмови. 

«Це були надихаючі івенти з особливою атмосферою: сідаєш в автобус, їдеш до підлітків, роздаєш щоденники, блокноти, збираєш анкети, спілкуєшся. На події завжди приїжджали різні спікери – і це було цінно не лише для учасників, а й для мене», – згадує Вікторія. 

Був і досвід, який став справжнім викликом – робота над проєктом інтерактивного театру, де Віка вперше стала проєктною менеджеркою: «Було важко. Але це був виклик і я з ним впоралась».

Фонд дав їй новий рівень досвіду: більше структури, більше комунікації, більше гнучкості. 

«Тут ти вчишся, що якщо щось іде не так – це нормально. І завжди можна знайти рішення», – говорить Віка. 

Особливо цінними для дівчини є моменти після завершення проєктів, коли приходять повідомлення з подяками: «Дуже класно розуміти, що ти вклався, і це було не дарма».

Говорячи про підлітків, добродійка відзначає, що вони змінюються – стають сміливішими, відкритішими, більш вільними: «Вони можуть сказати, що думають. Відстояти себе. Я в їхньому віці так не могла».

Свій шлях у Клубі Добродіїв вона описує так: «Це як американські гірки». Бо тут буває по-різному – іноді складно, іноді страшно, іноді дуже весело. Але завжди – живо і точно не даремно.