Дослідження про наставництво: ключові цифри та факти

Клуб Добродіїв провів комплексне всеукраїнське дослідження про наставництво та підтримку дітей з досвідом сирітства: “Наставництво в Україні: упередження, виклики, потреби”, здійснене за підтримки ЮНІСЕФ Україна. Воно виявляє глибинні причини та руйнує стереотипи, які блокують розвиток наставництва в Україні.

Що заважає дорослим долучатися до підтримки підлітків у форматі наставництва? Які упередження та страхи формують бар’єри? На ці та інші важливі питання ми знайшли відповіді в дослідженні, щоб зробити наставництво доступним, зрозумілим і дієвим інструментом підтримки для кожного підлітка в Україні.

Упередження щодо сирітсва 

За результатами дослідження більшість опитаних українців досі упереджено ставляться до дітей з досвідом сирітства. 67,6% респондентів вважають, що вихованці інтернатів можуть нести загрозу для суспільства через схильність до ризикованої та асоціальної поведінки (кримінал, правопорушення, відчуженість). Серед основних загроз також називають: непідготовленість до самостійного життя, конфліктність, схильність до наркоманії, алкоголізму та інших залежностей, поширення інфекційних захворювань. 

Знання про наставництво

Опитування також показало, що українці найчастіше уявляють підтримку дітей-сиріт як одноразову матеріальну допомогу. 69,1% респондентів назвали фінансову або матеріальну допомогу найдоречнішою формою підтримки дітей-сиріт. Натомість про наставництво знають набагато менше людей, багато хто плутає наставництво з усиновленням, опікунством чи навіть духовним наставництвом. Це вказує на потребу ширшого інформування суспільства про сутність наставництва, його можливості та переваги.

Бар’єри та мотивація

Наразі лише 18% українців прямо заявили, що готові стати наставниками для дитини з досвідом сирітства, 43% опитаних вказали, що не готові взяти на себе таку роль. Інші вагаються: приблизно 38% мають сумніви щодо власної готовності, хоча й визнають важливість наставництва і кажуть, що їм потрібна додаткова мотивація.

Серед факторів, які можуть мотивувати українців долучитися до наставництва, найчастіше називають: підтримку та супровід у процесі діяльності, відчуття особистого сенсу та самореалізації, можливість здобути новий досвід і розвинути м’які навички, приналежність до спільноти однодумців, заохочення від роботодавця, а також суспільне визнання цієї діяльності.

Серед основних бар’єрів опитані називають: страх не виправдати очікування підлітка, труднощі в пошуку спільної мови, брак досвіду для взаємодії, емоційне вигорання, побоювання щодо поведінки підлітка та відсутність підтримки з боку організаторів. Згадують і про практичні труднощі – від фінансових витрат і браку часу до бюрократії в офіційній програмі наставництва.

Готовність до наставництва

54% всіх опитаних готові стати наставником/цею для 1 дитини (розглядалася гіпотетична можливість). Майже половина з них хотіли б стати наставниками для дітей молодшого віку (до 10 років).

Дослідження “Наставництво в Україні: упередження, виклики, потреби” вже доступне для перегляду та завантаження, та стане в нагоді для всіх, хто працює у темі наставництва та прагне системних змін у підтримці дітей та підлітків з досвідом сирітства.