Антошка і Клуб Добродіїв підтримали 651 родину у вересні

847 тисяч гривень у вересні — таке підсилення отримав Фронт допомоги дітям від магазинів Антошка і їх  клієнтів!  День народження мережі магазинів Антошка допоміг зібрати понад 110 тис.грн з цієї суми, а Клуб Добродіїв перетворив всю суму на термінову допомогу 651 кризовій родині.

В цих родинах виховуються 1546 дитини, які  отримали їжу, товари гігієни, суміші, підгузки і маленькі дитячі радощі у вигляді олівців, альбомів, слаймів. Також у магазинах Антошка неймовірні клієнти залишили понад 50 різних товарів, серед яких памперси, вологі серветки, суміші, каші, солодощі!

Трохи цифр про родини, яким ми допомогли разом:

• 310 родин є внутрішньо переміщеними родинами
• 55 одинокі мами, які виховують дітей самотужки і не мають підтримки
• 130 родин — це багатодітні родини, у яких  виховується від 3 до 9 дітей
• 18 малозабезпечених  родин

Географія допомоги:

• 101 родина знайшла прихисток в Полтавській області
• 64 родини у Вінницькій області і ще стільки ж в Одеській
• 52 родини перебувають у Харківській області і Харкові
• по 33 родини у Дніпропетровській та в Миколаївській областях
• 31 родина в Черкаській області

Також є родини, що знайшли безпеку на заході України.

Олена виховує трьох синів сама, старший навчається на 1 курсі в Харкові, молодшому всього 2 роки. Сама жінка проживала в Слов’янську і як тільки змогла переїхала в невеличке село Львівської області, де вони знайшли невеликий будинок, який змогли оплачувати. Старший син тікаючи з Харкова встиг взяти лише базові речі, так само як і Олена з малечею. В евакуаційний потяг багато з собою взяти не можна було, адже перевага надавалась рятуванню людей, а не речей. Так вони вчотирьох втративши все починають нове життя абсолютно з нуля. Будь-яка допомога для їх  родини – важливий крок до виживання, тому Олена щиро зраділа продуктам!

Яна з двома дітьми і чоловіком змогла в середині березня виїхати з окупації з Київської області.

Наше селище Бучанського району було в окупації. Ми з дітьми ховалися у підвалі. Не було ні світла,ні води,ні газу. Готували їсти на вогнищі. Літали ракети,чули вибухи і постріли. 10 березня нам вдалося вирватись з пекла,проїжджаючи блокпости окупантів. Перевіряли все до кожної кишені одягу. Колоною ми дістались Житомира і 12 березня доїхали до Львова. Наразі ми проживаємо у маленькому селі, у людей,які нас приютили. Діти досі падають на підлогу від грози.Повернутись немає куди, а всі заощадження на нулі! Тому ми вдячні за таку допомогу!

Також, є чимало історій, коли родина не проживала на території активний бойових дій, але втратила роботу, а знайти зараз нову виявилось складно. Тетяна сама виховує 3 дітей і проживає в Житомирській області. В неї  вдається працювати не дивлячись на те, що найменшій донці 2,5 роки.

Працюю зараз не стабільно, повну заробітну плату з початку війни не отримала жодного разу і тричі відправляли у відпустку за свій рахунок – розповідає жінка.

Так у неї з’явились спочатку борги за комунальні послуги, а потім стало не вистачати гроше на базову їжу, адже маленька Оля ще користується памперсами вночі (що становить дуже великий % сімейного бюджету).

Дуже тяжко бо грошей вистачає ненадовго , економлю,але з такими цінами як не економ всеодно не вистачає.” – додає Таня. Тому пакунок з памперсами, печивом і їжею на пару тижнів неабияк порадував жінку і малечу!

Також, серед тих, кому ми допомогли разом із Антошкою є родина, що перебувала на вокзалі Краматорську під час обстрілу, Марина з 4 дітьми намагалась евакуюватись у Рівне, що згодом змогла зробити, а також 2 родини, які не можуть покинути Нікополь, що знаходиться майже під щоденними обстрілами.