Від безпорадності до сили: як проєкт «Менторство» повертає підліткам віру в себе

«Якщо поруч не було тих, хто міг бачити — дитина вчиться не показувати. Якщо поруч не було тих, хто міг слухати — дитина вчиться мовчати. Навчена безпорадність — не вирок, а досвід, який можна переписати. І я вважаю, нам це вдалося», — Марина Кравченко, супервізорка проєкту «Менторство» Клубу Добродіїв. 

Проблема, яку часто замовчують

Ми звикли говорити про травму сирітства, але рідко дивимося глибше — на те, що робить цю травму стійкою. Навчена безпорадність — стан, у якому людина не вірить у можливість впливати на своє життя і втрачає віру у власні сили.

Це відбувається непомітно, крок за кроком. Коли дитину багаторазово ігнорують або карають за прояв потреб — вона робить єдиний логічний висновок: «Краще не пробувати». Так формується глибинне переконання, що твої дії не мають наслідків, твої слова нікого не цікавлять, а твої бажання не важливі.

Це стає фундаментом, на якому будується подальший світогляд: уникнення викликів, неможливість зробити вибір, відсутність амбіцій. Підлітки не просто «не хочуть» — вони розучились хотіти. Вони не просто «не вірять» — вони переконані, що зусилля марні. Їхня поведінка — захисний механізм, народжений досвідом.

Формування нових життєвих сценаріїв

У проєкті “Менторство” ми сфокусувались на роботі з навченою безпорадністю, не заглиблюючись у травму минулого підлітків, а допомагаючи сформувати нові переконання, які стануть основою для змін в їхньому житті.

Роль психологічної підтримки полягала в тому, щоб створити безпечний простір — місце, де підлітки можуть відчути прийняття та усвідомити, що їх слухають, розуміють. Вони дозволили собі мати бажання — щось, що раніше здавалося їм недоступним.

В рамках проєкту підлітки мали 5 зустрічей з психологами, кожна з яких допомогла їм краще зрозуміти себе, навчитися виявляти свої почуття, усвідомити, що справді важливо для них. 

«Всередині кожної дитини є прихований потенціал, і завдання безпечного дорослого — допомогти побачити його», — Марина Кравченко, супервізорка проєкту «Менторство» Клубу Добродіїв. 

Проте важливо не те, які це зміни у цифрах, а як вони впливають на життя підлітків — навчилися слухати себе, розуміти свої почуття, а також визначати, що важливо. Так поступово навчена безпорадність перетворюється на внутрішню силу.

П’ять ключів від психологів до розуміння підлітків з досвідом сирітства

Психологи проєкту “Менторство” на основі досвіду реалізації менторської програми виділили ключові підходи, які допомагають підліткам подолати навчену безпорадність.

1. Право на власні бажання

Бажання обирати — це не про капризи, а про внутрішню свободу, що лежить в основі рішень: від друзів до професії, від стосунків до самоповаги.

«Коли підліток, який усе життя казав “мені байдуже” вперше каже “я хочу цей десерт” — ти розумієш, що це не про десерт, а про те, що в людини вперше з’являється відчуття, що її вибір має значення», — Ольга Хайруліна, психологиня проєкту менторства.

2. Довіра замість спротиву

Захисні реакції є природними для тих, хто роками звик не довіряти дорослим. Настороженість, скептицизм, інколи відверта ворожість — це мури, які не зникають за одну ніч. Коли спротив переростає у цікавість, а цікавість — у довіру, саме тоді підлітки починають ініціювати контакт, відкриватися для справжнього діалогу та хочуть зустрітися знову.

«На початку я багато і часто стикалась з упередженнями підлітків щодо психологів, а після нарешті почула омріяне “я прийду ще”», — Ганна Ситник, психологиня проєкту менторства.

3. Присутність та прийняття

Безпечний дорослий — це той, той, хто не вимагає змін і не нав’язує рішень, а дає відчуття безумовного прийняття та стає джерелом підтримки.

«Важливо створити підліткам простір без осуду, критики та повчань. Іноді треба просто бути поруч і дозволити випустити сльози, які ніхто до цього не бачив», — Діана Лях, психологиня проєкту менторства

4. Створення внутрішньої опори

Коли зовнішній світ навколо змінюється, внутрішня опора може стати якорем стабільності. Для підлітків з досвідом сирітства побудова цієї опори особливо складна, адже їм бракує життєвого досвіду, який би сформував базову довіру до світу.

«Можливо, ми з менторами додали ще одну цеглинку у картину світу підлітків — відчуття, що їх чують і вони важливі», — Андрій Шикуленко, психолог проєкту менторства.

5. Від самотності до відчуття належності

Підліткам, які звикли проходити через усі виклики самостійно, часто бракує відчуття належності. Ми прагнули створили середовище, де спілкування з безпечними дорослими, досвід довіри і взаємодія залишаються поруч навіть у найскладніші моменти.

«Коли підлітки отримали новий погляд на ситуацію, могли дистанціюватися від емоцій, що захоплюють — це стало справжнім проривом для них. Їхня відкритість і сміливість говорити — вражала», — Михайло Скиба, психолог проєкту менторства.

Трансформуємо безпорадність на силу

Навчену безпорадність можна трансформувати в навчену силу. Це відбувається не через повчання, а через створення безпечного простору, де дитина дозволяє собі знову мріяти, обирати, пробувати.

За кожним, на перший погляд, маленьким кроком підлітка — стоїть віра, що життя може бути іншим. І щоб ця віра народилася, потрібні прості, але важливі речі: присутність, підтримка та любов.

Результати проєкту говорять — хоча минуле неможливо змінити, можна дати внутрішню опору, яка допоможе підліткам з досвідом сирітства сформувати альтернативний сценарій майбутнього.