Про сенси, підлітків і «Місце сили»: життєзмінна історія Анастасії Бойко

Анастасія Бойко народилася і виросла в Києві – місті, яке вона щиро любить і з яким завжди хотіла бути пов’язаною чимось важливим. Хоч десь у серці досі живе мрія про Одесу і море – її особисте місце сили – сьогодні вона творить зміни саме тут, у столиці.

За освітою Настя – юристка. Вона закінчила бакалаврат і магістратуру в Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана. Але за покликанням – людина креативу, сенсів і рішень. Її справжня пристрасть – створювати, вигадувати, наповнювати простори ідеями та працювати з підлітками.

Шлях Насті у сферу роботи з підлітками та освітньо-креативних програм почався ще з дитячих таборів. Саме там вона зрозуміла – це її.

До Клубу Добродіїв Настя вже мала різний досвід: працювала офіціанткою та створювала навчальні матеріали для школи англійської. А ще, після початку повномасштабного вторгнення, рік навчалася за обміном у Відні, де відкрила для себе менеджмент і маркетинг.

Про можливість долучитися до Клубу Добродіїв дівчина дізналася від колеги з таборів, яка розповіла про запуск «Місця сили» та відкриту вакансію. Вона подалася на позицію ще перебуваючи у Відні, пройшла онлайн-співбесіду, а вже наступного дня після повернення в Україну – фінальну зустріч. Її досвід і бачення розвитку програм для підлітків співпали з потребами команди, тож вона швидко долучилася до роботи над проєктом.

За 2,5 роки добродійка виросла від програмної менеджерки до керівниці власних проєктів фонду.

Її робота – це постійний рух і адаптація. Вона створює програми для підлітків, розклади, запрошує експертів, працює з донорами, школами, командою. 

«Місце сили – це про сенси. І моя задача – наповнювати цей простір тим, що справді потрібно підліткам», – каже Настя.

Серед найяскравіших спогадів – театральний табір, де підлітки створили власну виставу за мотивами «Аліси в країні див», повністю – від сценарію до костюмів. А ще – різдвяний вертеп, з яким вони їздили по Києву, збираючи донати для простору.

Є і складні моменти. Один із найсильніших – день масованих обстрілів, коли команда разом із підлітками ховалася в укритті.

«Ми просто сиділи разом, грали в настільні ігри, підтримували одне одного. І я тоді дуже чітко відчула: ми тут не просто про активності. Ми про присутність поруч», – згадує Настя. 

Добродійка багато думає про сучасних підлітків. Каже, що вони швидше дорослішають, часто занадто серйозні, беруть на себе відповідальність, яку раніше не несли: «Їм дуже потрібен простір, де можна просто бути підлітками. Сміятися, дуріти, нічого не вирішувати. І щоб їм це дозволяли».

Свій досвід у Клубі Добродіїв вона описує одним словом – життєзмінний: «Я дуже виросла як професіоналка. Але ще більше – як людина. Тут я навчилась не боятись, брати відповідальність і казати «так» новим можливостям».