Ставай амбасадором Місця Сили!
Підсиль своїм донатом унікальний простір від Клубу Добродіїв для відновлення та розвитку стійкості підлітків під час війни.
Усі кошти будуть спрямовані на функціонування Місця Сили.
Засновниця “Клубу Добродіїв” розповіла в ефірі телеканалу “Дом” про захист дитинства під час війни
Засновниця “Клубу Добродіїв” розповіла в ефірі телеканалу “Дом” про захист дитинства під час війни
В ефірі телеканалу “Дом” у програмі “Ранок Вдома” засновниця благодійного фонду “Клуб Добродіїв” Марія Артеменко розповіла про роботу з дітьми під час війни.
Війна стала викликом для благодійних організацій, які мали швидко адаптуватись до нових умов. Змінити фокус уваги довелося й “Клубу Добродіїв” — благодійному фонду, який до війни активно займався освітою дітей. Після повномасштабного вторгнення організація почала займатися гуманітарною допомогою, а згодом — соціоемоційною підтримкою дітей.
Говорили з засновницею “Клубу Добродіїв” ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.
— Благодійний фонд “Клуб Добродіїв” заснували давно. Чим фонд займалися до війни та як змінився фокус увагу після повномасштабного вторгнення?
— Історія “Клубу Добродіїв” починається з 2011 року. Втім зареєструватися офіційно я вирішила у 2016 році. Це була моя відповідь на події та наслідки Революція Гідності. Велика історія “Клубу Добродіїв” починалася із допомоги дітям сиротам і дітям, які потрапили у складні життєві обставини. Основний наш фокус до війни був на освіті.
Війна внесла свої корективи. Звичайно, гуманітарна криза була дуже велика, бо люди в один день втратили все. Тож в перші місяці війни ми сфокусувалися на гуманітарній допомозі. Діставали підгузки, дитяче харчування, продуктами. Все, що ми могли знайти все передавали людям, які потребували цього.
Також ми облаштовували місця для сну, тоді ж було велике переселення. Всі ми чекали перемоги завтра, і тільки там через пару місяців прийшло розуміння того, що нам доведеться будувати нове життя під час війни. За перші три місяці ми облаштували понад п’ять тисяч спальних місць: в шелтерах, в будинках, в різних локаціях. Після трьох місяців роботи ми почали думати над тим, де ми можемо бути максимально ефективними. Тож з літа ми запустили два нових напрямки.
— Що це за напрямки?
— Зараз ми маємо два основні фокуси роботи. Це термінова допомога родинам з дітьми на межі виживання. Ми відправляємо посилки Новою поштою, в яких є харчі, дитяча гігієна, дитяче харчування, а також прості радощі дитинства, такі як альбом, фломастери, олівці, для того, щоб діти все одно мали дитинство в ці складні часи.
У нас був досвід, коли ми відправили хлопчику альбом, фломастери, олівці, а він, відчувши це добро на собі, намалював малюнки й пішов продавати їх на підтримку ЗСУ. Це про активну сильну позицію дитини в умовах війни.
Ми також допомагаємо дітям на окупованих територіях, перераховуючи гроші їхнім сім’ям. Окрім того, під час війни ми проводимо безплатні творчі заняття та активності для дітей, щоб вони збиралися, комунікували, пропрацьовували свої стани через такий легкий формат творчості, який дуже підтримує і допомагає проживати ці складні обставини, в яких ми зараз перебуваємо.
— Як родина може отримати допомогу від фонду “Клуб Добродіїв”?
— Ми активно комунікуємо з людьми з допомогою різних каналів. 4 тисячі анкет в місяць закривається за чотири хвилини. В пріоритеті люди, які втратили домівку, які приїхали з окупованих або прифронтових територій. Торік ми допомогли понад 50 тисячам дітей.
Звичайно ми розуміємо, що мільйони дітей потребують підтримки, і ми працюємо над тим, щоб нарощувати допомогу.
— Чотири тисячі заявок ви закриваєте за чотири хвилини? Як ви перевіряєте запити, аби переконатися, що допомогу просять реальні люди, а не шахраї?
— В нас є окремий центр, який верифікує заявки. У нас є правила отримання допомоги. Є волонтери з різних куточків України й світу. Звичайно, є різні шахрайські схеми, але ми навчилися добре перевіряти інформацію.
Як подати заявку, можна прочитати на сторінках фонду в соціальних мережах. Також на нашому сайті є інструкція з надання допомоги. Загалом ми ведемо досить активно комунікацію з людьми, а вони бувають дуже різні. Тому у нас навіть є правила поведінки, для того, щоб не потрапити в бан. На щастя, ми можемо собі це дозволити. Ми допомагаємо за тими визначеними критеріями, без етичного упередження, але виставляємо свої кордони, тому що ми багато працюємо.
— Скажіть, будь ласка, де берете гроші на реалізацію проєктів? Хто допомагає?
— Команда, партнери. Загалом можна сказати — люди! Ми працюємо з такими великими організаціями, як UNICEF, Данською радою у справах біженців та іншими. Є грантові кошти, є індивідуальні кошти, є бізнес, який долучається.
Більшість благодійників, які ми маємо і великих, і маленьких, це люди, які самі до нас приходять. Вони нам довіряють. Наша команда виросла з 5 до 25 людей. “Клуб Добродіїв” — це місце де ми приймаємо добро, сортуємо добро і передаємо добро. І ми дуже активно залучаємо волонтерів. Причому це дивовижні люди.
У нас, наприклад, 73-річний Віктор, який був в Маріуполі до середини квітня. Тобто він пережив страшні речі там, зараз волонтерить разом з дружиною у нас у волонтерському штабі. Він допомагає дітям і каже про те, що це додає йому сил.