Джерело: Cosmo.com.ua

Ми звикли думати, що благодійність — справа одиниць, і щоб нею займатися, треба або давати гроші, або просити. Насправді все більш складно та цікаво. Кар’єра  в цій сфері — амбітний виклик, який вимагає знання основ менеджменту, комунікацій, дизайну та ще багато чого.

До Дня добрих справ Щедрий Вівторок (1 грудня) ми вирішили спитати лідерок українських фондів про те, як це взагалі: бути СEO в світі благодійності?

Дарина Брикайло, фонд Inspiration Family (Київ)

Пам’ятаєте свій перший благодійний вчинок?

Це був перший рік університету — моя подруга працювала в організації, що створювала дитячий табір в Україні з волонтерами-американцями. Спочатку я займалася логістикою, потім стала куратором однієї з груп. У 2018 році я прийшла волонтером в табір, що влаштовує ГО «Бачити серцем» для соціалізації людей з інвалідністю. Наразі вже другий рік я постійний волонтер в школі соціалізації.

Що таке системна благодійність?

Для мене системна благодійність — це і волонтерська діяльність, і, скажімо, підтримка печивом донорів, які здають кров. Тобто, це почуття, що ти маєш надлишок певного ресурсу і готовий ділитися. Коли зустрічаєш когось, кому потрібна допомога, ти задовольняєш бажання долучитися. Хтось отримує допомогу, ти — безцінний досвід і насолоду. Складається ситуація win-win.

Розкажіть, як прийшли до роботи у фонді?

Наголошу, що робота в Inspiration Family — це вже не волонтерська, а професійна діяльність, яка почалася 3 роки тому. Стартом стало те, що я пройшла лікування онкологічного діагнозу. Для мене процес був більш-менш нетравматичним, але так буває не у всіх. Хотілося якось допомогти дорослим онкопацієнтам, тож я почала шукати шляхи до реалізації бажання творити зміни.
Згодом зустріла партнерку Анну, з якою ми створили благодійну організацію Souls Sisters. Далі ми вдвох знайшли ще більше однодумців, з якими спочатку довгий час співпрацювали, а згодом зареєстрували спільний фонд Inspiration Family. Він об’єднав декілька громадських організацій, які мають досвід допомоги дорослим онкопацієнтам.

Піклування про здоров’я, щорічні обстеження — корисна звичка, яка, здається, нашому суспільству ще не дуже притаманна. Як ви це вирішуєте?

Через інформаційні кампанії. Зараз, наприклад, обрали напрямок — розповідати про менш поширені діагнози. Скажімо, населення непогано обізнано про рак молочної залози та діагностику. Наразі треба так само у доступній формі розповідати, як на ранніх стадіях розпізнати інші форми хвороби.

Розкажіть декілька прикладів нестандартних підходів до благодійності у вашому фонді.

Ми займаємося емоційною підтримкою пацієнтів у різних проявах. Наприклад, проводимо фотосесії, або вечірку Goodbye Hair. Часто пацієнтки під час терапії боляче реагують на випадіння волосся. Ми робимо з цього таку міні-вечірку, щоб підтримати емоційний стан.

Навіщо благодійності потрібні професіонали? Що треба вміти та знати, щоб працювати в цій у сфері?

По-перше, це дуже творча робота: вирішення проблем вимагає нестандартних рішень. Не важливо, яку ти обіймаєш посаду, — директора чи бухгалтера, — якщо ти дотичний до творення змін, маєш бути гнучким, креативним, багато навчатися.

У благодійності твій попередній досвід точно знадобиться, але весь час варто думати, як його розширювати, щоб сьогодні вміти трішки більше, ніж вчора. Благодійність — сфера, в якій точно не буде сумно: пластичними мають бути і думки, і дії. Щоб залишатися актуальним, маєш змінюватися весь час. В інших сферах такий рівень драйву складно знайти.

Марія Артеменко, засновниця і керівниця «Клубу Добродіїв» (Київ)

Згідно з дослідженнями, жінки частіше займаються благодійністю. Чи це дійсно так, за вашими спостереженнями?

З досвіду Клубу Добродіїв — це дійсно так. Я думаю, жінки є негласно назначеними відповідальними за благодійсіть родини/пари, частіше проявляють ініціативу і драйвлять цей напрям. Але це рішення містить також і чоловіче «так» добрим справам.

Благодійність — це, найчастіше, емоційна історія, і фонди здебільшого комунікують саме через емоційне сприйняття. Чоловіки готові діяти, якщо їм зрозумілий причинно-наслідковий зв’язок, є рішення. І якщо вони вже вам довірились, то значить ви пройшли перевірку і вони готові бути з вами, вкладати великі суми в зміни, в які повірили. Такий тип благодійників у довгосткроковій перспективі може бути більш ефективним.

Як думаєте, чи є велика різниця — робити добрі справи інколи чи постійно?

Першим вам зізнаюсь, що по факту системно займатися благодійністю я почала у 2019 році, коли підійшла до функціонування Клубу Добродіїв як до підприємництва. До того часу фонд отримував мою енергію та інтелектуальний ресурс за залишковим принципом.

Торік ми з чоловіком почали думати про дітей і я розуміла: якщо хочу, щоб ця справа жила, маю працювати над організаційною спроможністю. З того часу почався довгий шлях — створення стратегії, структури, операційних моментів, підбір команди, професійний рекрутинг, тощо. Ми ще на шляху до намріяного, але рухаємося активно і впевнено.

Як ви прийшли до ідеї створення Клубу Добродіїв? Можете розказати, чим займається організація?

Після волонтерства з онкохворими дітьми мій світ перевернувся. Я не змогла прийняти смерті, але сформувалось глибоке прагнення бути корисною світу. Почала їздити в дитячі будинки, познайомилась з декількома дитячими будинками сімейного типу, побачила проблематику, зрозуміла, що відчуваю цю тему і … все закрутилося. Ніколи не мала ціль заснувати фонд, але це сталося за покликом серця. Клуб Добродіїв створений, щоб кожна дитина отримала шанс на успіх, незалежно від соціального статусу і життєвих обставин. Даємо вудочку, а не рибку, підтримуємо системно, а також створюємо спільноту потужних змінотворців.

Чи займаєтесь ви чимось ще, окрім Клубу Добродіїв? 

Я засновниця і керівниця фонду Клуб Добродіїв на волонтерських засадах. Це мій вклад в розвиток країни та світу. Координаційний центр фонду — лідери напрямів, які менеджерять проєкти, комунікації, фадрейзинг фонду отримують зарплатню. Чому це важливо? Бо благодійний фонд — це той самий бізнес. Єдина відмінність — результат отримується не в грошах, а в якісних змінах у суспільстві. Щоб масштабувати добро і ефективно діяти, потрібні професіонали і системність. Тож якщо ви хочете жити в кращому світі та допомогати ефективно, підтримуйте організації, яким довіряєте, Буде звучати пафосно, але реально майбутнє країни і світу сильно залежить від них.

Що ви порадите тим, хто тільки починає займатися благодійністю?

Робити добрі справи потрібно від серця і за бажанням. Інколи бувають такі періоди в житті, що найкраще, що кожен із нас може зробити — бути добрим до себе спочатку, а потім вже до всіх інших.

До речі, у грудні українською виходить книга «Благодійність 2.0». Вона стане в пригоді не лише активним доброчинцям, а й кожному, хто хоче робити добрі справи, однак не знає, з чого почати.

Зореслава Люльчак, директорка навчально-реабілітаційного центру Джерело (Львів)

Як ви прийшли до роботи в благодійності?

У Джерелі працюю з 2013 року, спочатку як заступник, з 2016 року — як директор. Мій шлях до благодійності пов`язаний з моєю дитиною, бажанням допомогти іншим батькам, у яких зростає дитина з інвалідністю, а також всім людям з інвалідністю. Ми хочемо допомогти їм бути соціалізованими, зростати у насправді інклюзивному суспільстві, де приймається інакшість того, хто поруч, та існує повноцінна культура прийняття та волонтерства.

Що надихає в професії? 

Надихає, коли бачу реальні результати діяльності Центру Джерело, поширення наших цінностей та зміни, які відбуваються в суспільстві. Звичайно, хочеться, щоб в нас працювала системна інклюзія, як у європейських країнах, Канаді чи США. Однак треба розуміти, що у згаданих країнах на це пішло не одне десятиліття, і ми також рухаємося у правильному напрямку.

Чи пам’ятаєте якийсь кейс, прорив в роботі, коли точно розуміли: «Я займаюся цим не дарма!»?

Для мене розуміння та відчуття того, що моя робота недаремна, прийшло неодразу, а поступово, від маленьких складних кроків до перемог. Дуже пощастило працювати з командою, яка вболіває за те, що робить, на яку можна покластися і яка інколи творить справжні дива.

Напевно, кейсом, який став для нас усіх водночас випробуванням та успіхом, є вихід за межі великої установи Джерела та створення маленьких філій у районах Львова. За останні три роки у партнерстві з міською радою вдалося відкрити 4 таких філії, і коли бачу, наскільки комфортно там нашим вихованцям, усвідомлюю, що працюю в Джерелі недаремно.

Назвіть, будь ласка, декілька основних причин, чому робота в благодійному секторі має бути професійною? 

Без поклику серця у благодійності навряд чи вийде працювати, однак професійність є необхідною, особливо коли діяльність організації потребує постійного системного надання послуг, а не лише проведення тимчасових заходів чи активностей.

Доведеться залучати та використовувати різні ресурси, працевлаштовувати людей, професійно вести бухгалтерський та фінансовий облік, комунікувати з цільовими аудиторіями. І усе це практично нереально зробити без професійного підходу та за рахунок волонтерства.

Олена Данілова, фонд «Подільська громада» (Вінниця)

Що є найприємніше в роботі CEO благодійного фонду, а що — найскладніше?

Попри емоційне навантаження, це приносить велике задоволення, бо ти бачиш, як твої дії приносять користь. Ти дотичний до змін суспільства.

Працюю я, фактично, не за графіком, а цілодобово, бо я цим живу. Це і плюс, і мінус одночасно: справа настільки захоплює, що ти весь час в ній думками і ніколи не відпочиваєш.

Яких умінь потребує ваша робота? Часто люди думають, що достатньо просто хотіти допомагати.

Це правда, що треба знайти той напрямок, який тобі до душі — бо інакше ти просто не зможеш працювати з відданістю. Але одного бажання недостатньо: треба мати певні навички, бути в першу чергу професіоналом.

Щоб приносити реальну користь, фонду треба бути чесним і прозорим, вміти розповідати про свою роботу, бути прикладом та надихати інших. Тому, в сфері точно потрібні класні менеджери, бухгалтери, піарники — словом, ціла купа спеціалістів.

Існує багато сперечань щодо комунікації — мовляв, навіщо благодійності піар? Насправді вміти розповідати про себе просто необхідно, бо як інакше люди дізнаються про вашу діяльність? І ті, хто хоче допомогти, і ті, хто потребує допомоги.

У благодійному секторі важливо вміти аналізувати, оцінювати, що відбуваються навколо, вміти об’єднувати людей, озвивати дипломатичність та інколи йти на компроміси, щоб замість конкуренції підштовхувати до синергії.

Чим займається ваш фонд?

Наша основна задача — об’єднувати бізнес, владу, жителів міста для розвитку суспільства або вирішення термінових питань — таких, наприклад, як забезпечення лікарень необхідним під час епідемії коронавірусу.

Дуже багато працюємо з соціальною відповідальністю підприємств. Часто люди бізнеса хочуть робити добрі справи і мають на це бюджет — треба вчити їх співпрацювати з громадськими організаціями, щоб допомога була більш ефективною. Професіонали можуть порадити, як використати ту ж суму з більшою користю. Наприклад, не просто купити цукерок у дитячий будинок, а організувати воркшоп або купити обладнання для навчання, що допоможе дітям здобути знання і згодом більш впевнено почуватися в дорослому житті. Допомога теж має бути розумною.

Декілька років слово децентралізація не виходить з моди — як культурна, так і благодійна. Ваш фонд також займається децентралізацію. Що мається на увазі?

Ми працюємо над тим, щоб кожен житель Вінниці відчував себе дотичним до міста і не думав, що його відповідальність закінчується за дверима квартири. І, що важливо, намагаємося давати можливість розвиватися в цьому ж місті, реалізовувати власні ідеї та ініціативи. Ось вам і ще одна користь від розвинених фондів громади — вони допомагають кожному місту розвиватися і бути привабливим, не тільки туристично, а в цілому.

Ви колись жалкували про те, що працюєте в третьому секторі, який вимагає високого емоційного включення?

Так, бували думки, що варто завершувати. Але коли я починаю дякувати людям, які дотичні до проектів, бачу, скільки хороших ініціатив він підтримує — піти не можу, тому що це вже частина життя.

Що би ви порадили тим, хто хоче займатися благодійністю, але на знають, з чого почати?

Знайти хоча би двох однодумців, бо одному дуже легко здатися або переключитися. Далі, якщо ви знайдете напрямок, який дійсно любите, то будете працювати задля його розвитку. Це сфера, в якій важко себе змушувати. Благодійність і волонтерство — це про вибір.

Катерина Гавриленко, директорка благодійного фонду «Помагаєм» (Дніпро)

Яка місія вашого фонду? Скільки людей працює в команді? Як саме і кому ви допомагаєте?

Місія Фонду – з’єднувати тих, хто хоче допомогти, з тими, кому потрібна допомога.

В нашій команді 14 людей: це відділи розвитку, реалізації проектів, фінансовий відділ та гуманітарний склад. Ми підтримуємо тяжкохворих дітей, дітей-«відмовничків», прийомні родини та дитячі будинки сімейного типу, сім’ї у складних життєвих обставинах, допомагаємо лікарням закупити необхідне.

Також за участі фонду було створено «Центр реабілітації, фізичної терапії та інклюзивного навчання імені святого праведного Іоанна», де зараз щомісяця більше 30 дітей регіону проходять відновлювальне лікування.

Чи працювали ви до «Помагаєм» в комерційному секторі і, якщо так, як цей досвід допомагає в благодійності?

Я працюю у «Помагаєм» з червня 2017 року. Про Фонд знала давно й слідкувала за всіма подіями, потребами, проєктами в соцмережах.  Бажання допомагати людям завжди зі мною. Тож коли після 12-річного досвіду роботи у великій та відомій компанії з надання мобільного зв’язку я відчула потребу бути корисною в іншому форматі, прийшла до фонду. Досвід в комерційному секторі допомагає розуміти наших бізнес-партнерів та говорити з ними однією мовою.

Насправді робота благодійної організації більш подібна до роботи комерційного підприємства, ніж може здаватися на перший погляд. Фонд це така сама системна структура, живий організм зі своїми цінностями, стратегією, командою, корпоративною культурою, потребою розвиватися тощо.

Що найбільш складне, а що, навпаки — легке та приємне у вашій роботі?

Найважче приймати смерть підопічних, все інше, як то несправедливість, байдужість, бездіяльність — гартує і дає драйв рушити далі й розвиватися, рости як професіонал. Легко і приємно — радіти від наданої вчасно допомоги та щасливих посмішок дітей та їх батьків, а ще — дякувати! Компаніям, людям, усім, хто приєднується до наших проєктів, всім тим, без кого була б не можлива наша допомога.

Існує думка, ніби в благодійності варто працювати виключно за покликом серця, як волонтер. Чому, на вашу думку, благодійний сектор потребує не тільки волонтерів, але і професіоналів? 

Така думка дійсно існує в Україні та на пострадянському просторі. І вивчитися в навчальному закладі на співробітника благодійного фонду — неможливо. На відміну від США, де віднедавна можна вчитися фандрайзингу. Наш фонд фандрайзинговий, тобто існує на масові пожертви. Такі організації народжуються на хвилі ентузіазму й бажання допомагати, а згодом ростуть і розвиваються. При цьому сам колектив в них зазвичай невеликий, тож функціонал кожного часто буває дуже широким. Це буває непросто, але водночас дозволяє отримувати нові компетенції.

Для реалізації благодійних проєктів уже не завжди вистачає кількох волонтерів, зараз тут потрібні професіонали. Ми маємо працювати ефективно, професійно та прозоро – піар, комунікація, звітність потребують фахівців, які постійно розвиваються. При цьому багато витрачати на навчання зазвичай фонди не можуть, тож ми шукаємо партнерів, які надають такі послуги pro bono. Це неймовірно важливо, бо такий внесок у розвиток колективу опосередковано також допомагає нашим підопічним.

Наразі корпоративна соціальна відповідальність стає модною. Як саме ви допомагаєте компаніям долучитися до ком’юніті благодійників?

Корпоративно-соціальна відповідальність це не просто мода, це необхідність не про брати, а віддавати. Компанії не можуть не долучатися до викликів, що виникають у суспільстві, і саме відповідальний бізнес здобуває більшу довіру. Суспільство змінюється: ми хочемо мати справу з тими, хто звертає увагу на довкілля, соціальні питання, з повагою відноситься та враховує потреби, наприклад, людей з інвалідністю тощо.

І якщо для великих компаній корпоративна соціальна відповідальність це вже частина стратегії, то для малого та середнього бізнесу — терра інкогніта. Вони не завжди готові повірити в те, що соціально-активний маркетинг призводить до лояльності потенційних клієнтів та формування репутації бренда.

Тож ми постійно спілкуємося з ними, запрошуємо у гості та розповідаємо, як реалізовувати благодійні проєкти системно, цікаво, ефективно та легко.

Що би ви порадили людям, які ніби хочуть займатися благодійністю, але не знають, з чого почати? 

Перш за все, хочеться зауважити, що допомагати краще саме через перевірені фонди. Їх можна знайти на платформі dobro.ua та Charity Tuner.

Тож спочатку раджу вивчити сайт і сторінки в соцмережах фонду, якому ви хочете допомагати. На сайті повинні бути адреса, телефони та інші контактні дані, статутні документи, звіти, в ідеалі результати аудиту. Почитайте проєкти, потреби, статті, пости, подивіться фото й розділ «Наші партнери».
Чи виникають у вас питання, на які ви не знайшли відповіді?  Якщо так, обов’язково зв’яжіться з організацією та поставте їх.

Якщо відповіді влаштовують, почніть благодійність з переказу невеликої суми і подивіться, як організація звітує про розподіл коштів. Небагато благодійних організацій мають ресурс викладати звіти про надходження щодня. Але хоча б у місячному звіті ви маєте побачити свою донацію.

Надалі за бажанням можна оформити регулярний платіж. Обираючи комфортну для вас суму й проєкт до душі, ви будете знати, що ця підтримка стабільно допомагає йому працювати і розвиватися.