Ці гроші змогли підсилити 501 родину в жовтні, в якій зростають 1078 дітей.
Всі родини втратили можливість заробляти (повністю чи часткового) та будують своє життя з нуля в абсолютній не стабільності.
Географія допомоги:
В Київська область прихистила чимало внутрішньо переміщений сімей, серед яких і Віра, що виїхала з Луганської області з 1 річним сином. Чоловіка не випустили і він зараз знаходиться в окупованій частині області. В садок дитину віддати ще рано, адже він зовсім маленький, а допомогти дівчині в Києві немає кому. Так і живуть вони з Андрійком на дитячі виплати. З урахуванням того, що виплати складають 860 гривень, вартість продуктів в посилці вже більша, ніж собі можуть дозволити Віра і син. Продукти та памперси – життєво важливе підсилення для їх родини.
До речі, серед усіх кому Клуб Добродіїв разом з Антошкою допоміг в жовтні є 51 родина, де мама знаходиться в декреті і не має змоги вийти на роботу.
Мама Іра виїхала з дитиною з Северодонецьку майже одразу з початком війни, адже в неї на руках новонароджена дитина. Прихисток знайшли в Дніпрі, але виїзд під обстрілами та втрата звичного життя просто підкосили жінку і вона втратила молоко. Тож в додачу до оплати житла, облаштування в новому місті із крихітною дитиною додались витрати на суміш. Допомога, яку отримала родина підтримала Іру, адже вона знає, що її малюк матиме, що їсти на найближчий час!
Й досі кожному українцю болить Маріуполь і саме звідти виїхала Світлана із двома дітьми і чоловіком. Світлана радіє, що діти вже дорослі – 7 та 12 років і їм не потрібні памперси та суміші, бо як прогодувати дітей і облаштовуватись і новому місті вона не уявляє. Прихисток родина знайшла в Дніпрі і зараз активно шукає роботу, але дуже важко починати з нуля життя. З нуля в повному розумінні слова, адже їх будинок зруйновано і не залишилось жодних речей. Пакунок дуже підтримав родину, адже вони не опускають рук і дуже стараються налагодити життя так, щоб допомагати іншим, а не просити допомогу самим.
Прикордонні містечка також зараз важко живуть, адже окрім того, що вони межують з терористами, там часті проблеми з поставками продуктів. Так каже Оксана із прикордонного містечка Сумської області. На початку війни росія окупувала їх громаду , окупацію вони пережили, але батько родини втратив роботу. Зараз місцевість потроху оговтується, але роботи ще немає як і можливості купити необхідні речі дітям, яких в родині п’ятеро. До того все дуже подорожчало через постійну напругу на кордоні і складнощі логістики. Всі дуже зраділи допомозі та особливо творчим наборам, адже діти тепер мають чим зайнятися.
В кожній із цих та ще сотнях історій допомоги ваш донейт і ваша підтримка, яку відчувають родини з усієї України. Дякуємо, що доєднуєтесь до фронту допомоги дітям разом із мережею магазинів Антошка.