Історія добродійки: Оля Ямліханова

Оля Ямліханова —  головна бухгалтерка Клубу Добродіїв, яка знає не тільки як допомогти, а як зробити це правильно, прозоро і відповідно до законодавства.  Чи варто платити заробітну плату співробітникам благодійних фондів, чому донейти на приватні картки не найкраща ідея і хто щасливіший —  той хто допомагає  чи той кому допомагають,  дізнаєтесь з інтерв’ю добродійки Олі.

Про шлях від вчительки до бухгалтерки 

Все своє свідоме життя я працюю бухгалтеркою. Навчалася на педагога, але перша ж практика у дитячому садку закінчилася сльозами і я зрозуміла, що не можу працювати з дітьми, мені було їх шкода. Тому вступила на фінансовий облік та аудит. Зараз працюю у неприбутковому секторі. Для мене усвідомлення користі роботи вище за бажання отримати гроші чи реалізувати себе.

Я перфекціоністка, люблю коли все чітко і ясно. Прекрасно пам’ятаю той момент, коли почала працювати у благодійності. Як правильно вести звітність благодійного фонду, я не знала і присвятила вивченню та дослідженню цього два роки.

Через деякий час я побачила оголошення, що Клуб Добродіїв шукає бухгалтера. У цій сфері досить мало гарних спеціалістів, тому я відгукнулася. Так познайомилася з Марією Артеменко і повернулася з нашої зустрічі дуже натхненною, бо зрозуміла, що можна змінити не тільки своє життя, а й інших.

На той час 50% – 80% українських фондів були фіктивними й було складно зміцнювати авторитет благодійності. Тому звітність Клубу Добродіїв ми відразу почали вести правильно і прозоро. Зараз спостерігаю за тим, як кількість чесних фондів стає все більшою і, звісно, це тішить.

Намагаюся розвивати сектор правильної благодійності

Фонд можна перевірити по певним критеріям.  Для початку, познайомитесь з діяльністю фонду через сайт. Коли благодійник бачить фінансову звітність, проєкти і контакти менеджерів, до яких можна звертатися —  з’являється довіра. Закритість фондів має насторожити.

Коли ми бачимо масовий збір  батька, який  у фейсбуці допомагає своїй донці, треба вияснити: це афера, чи реальна ситуація. Якщо я не знаю хто це, то не допоможу, бо шахраїв тут більше, ніж чесних. Зазвичай, людина, яка в біді не буде самостійно просити про допомогу. Скоріше за все, вона буде звертатися до фондів, інших організацій, підключати друзів. Скрізь, де є у відносинах благодійна організація, мають бути посилання на фонди, де вони зареєструвалися і прикріплені правильно оформлені документи. Треба бути фінансово грамотним, щоб зрозуміти, де тебе дурять, а де реально потребують допомоги.

Я б хотіла проводити тренінги щодо фінансової грамотності й пояснювати людям, як потрібно перевіряти організації, щоб розуміти кому ми даємо і на що, а не просто розповсюджувати вірус фіктивної благодійності. 

Я на одній хвилі з Марією, яка також намагається розвивати сектор правильної благодійності. Коли я бачу, як фонд набирає оберти, розумію, що ми рухаємося у правильному напрямку.

Треба бути фінансово підкованим, щоб зрозуміти, де тебе дурять, а де реально потребують допомоги. 

Як бухгалтер, я проти збору коштів на приватні картки, але це не заборонено.

Звісно, тут є свої нюанси. Наприклад, якщо є хвора дитина, якій потрібні 100 тис грн на операцію, то тут важливо пам’ятати про оперативність. Перерахунок між банківськими рахунками триває до 3 днів і, знову ж таки, наша фінансова неграмотність не дозволить зробити цей платіж кожному. Переказ з картки на картку – це швидка операція, про яку знають 90 % населення.  Якщо мова йде про критичну ситуацію, то будь-які перерахунки будуть доречні.

Щоб розробити більш прозорі процедури, перш за все потрібно змінювати законодавство та дати можливість легко перераховувати кошти від фізичної до юридичної особи. У перспективі має бути розроблена платіжна система без відсотків або на пільговій основі для благодійників.

У роботі благодійних організацій вистачить речей, які потрібно змінювати

Наші фонди в Україні націлені на вирішення точкових проблем. Наприклад, будують майданчик до дитячого будинку. Але цього не достатньо, через деякий час потрібно буде зробити ремонт і як тоді? Має бути чітко сформована система, щоб переходити від менших до більших цілей.

 Робота буде завжди, якщо у твоєму серці є бажання змінювати щось на краще. За всю історію людства планета і досі не стала ідеальною. 

Адміністративні потреби фонду мають так само фінансуватися, як і його проєкти

Фонд складається з адміністративного персоналу та волонтерів. Це дві різні доповнюючі лінії трудових ресурсів. Волонтери за своїм призначенням – це люди, які безплатно допомагають у свій вільний час. Для працівників фонду робота у ньому – є основною, на яку вони витрачають як мінімум 8 годин, а буває і 16 годин на день. Важливо розуміти, що людині потрібно за щось жити. Якщо бухгалтер працюватиме у вільний час по 2 години на день, то про системність та зростання фонду навряд чи доведеться думати.

Відповідно до закону фонд має право витрачати 20 % на адміністративну діяльність з благодійних внесків. Це публічно заявляється і фіксується у наших фінансових звітах.

Чесна благодійність існує, я радію, що я у цьому проєкті можу сміливо заявляти про це. 

Кожен має допомагати, адже можливо колись це знадобиться і тобі

Якщо кожен буде сам по собі, то він не виживе. Якщо тобі щось в житті далось легко, то комусь, можливо, складно, але це не робить вас різними в правах.

Мені здається, що той, хто віддає стає щасливішим за того, хто отримав.

Спочатку я багато плакала, коли робила гарні справи. Не могла зрозуміти чому. Як виявилося, це були сльози щастя. У благодійності всі мають різні цілі. Хтось допомагає, бо це його внутрішній запит, хтось отримує задоволення, хтось вважає, що і йому допоможуть колись. Деякі люди відчувають себе «міні богами», і можуть допомогти, бо так проявляється їх влада.

Діти та старенькі – це люди, про яких ми маємо подбати найліпше

Діти ще не розуміють цей світ і їм потрібна допомога. У дит.будинках їх забезпечують базовими речами, але ніхто їм не прищеплює культуру читання книг, не водить до театрів, не вчить професіям, у них немає навичок вибирати. Діти мають навчитися робити вибір.

Схожа ситуація із старенькими, адже з роками вони стають безпомічними як у прийнятті рішень, так і фізично. У світі є багато злих людей, які можуть цим скористатися, тому важливо їх вберегти від цього.

Якби у мене була суперсила, я б зробила всіх здоровими

У мене було багато ситуацій, коли помирали люди на руках. Я сама хворію з молодого віку і зараз не в найкращій здоровій формі. З 25 років я провела  2 роки у лікарні. Дуже хочу, щоб молоді люди реалізовували себе, а не страждали і помирали завчасно.

За 2 роки, проведених у лікарні, я повністю змінилася.  

Коли у 27 років я вийшла з лікарні, відбулася моя переоцінка цінностей. Все матеріальне відійшло на другий план. Я зрозуміла, що таке життя, біль і що у кожного з нас не так багато часу. Тепер, коли бачу людей, які переймаються через незначні питання, хочеться їм сказати, що це така маячня. Думаю, що переоцінка цінностей має відбутися у житті кожного. Коли цей переломний момент стається, людина починає йти правильним шляхом.

Волонтери – це люди, які вимагають поваги до себе і держава має змінити ставлення до них на законодавчому рівні

Жити для себе нудно, нецікаво та егоїстично.

В Україні не кожен піде працювати волонтером, як на Заході, де це є обов’язком. Має бути підтримка з боку держави, наприклад, у вигляді  неоподаткованих проїздів, страховок та інших речей, які мотивуватимуть ставати волонтерами.

За 10 років привела у благодійність багатьох людей. І раджу всім спробувати займатися волонтерством, а навіщо – кожен зрозуміє з часом.