Історія добродійки: Аня Когут

“Віра у себе, майбутнє, надія на краще та волонтерство – те, що мене рухає вперед”

Анні 22, дівчина народилась і виросла у Києві. Записати з Анею інтервю виявилось непросто – спіймати дівчину на одному місці майже не можливо. Саме зараз Аня готується до захисту дипломної роботи, вже цього року вона отримує вищу освіту. Паралельно – волонтерить на складі Клубу Добродіїв, а коли має вихідні від навчання і волонтерства, їде відпочивати на природу.

“Природа – це те, що мене наповнює. Допомагає відновити сили, коли я розумію, що “батарейка сідає”, треба час для себе”, -розповідає Аня.

Добродійка ділиться, що до активної фази війни, її життя нічим не відрізнялось від звичайного студентського. Вона навчалася, займалася йогою, час від часу знаходила підробіток промоутером.

“Колись я жила стереотипом, що волонтерство – це виключно допомога військовим. І я так думала, аж поки у 2018 році не вступила на факультет “Соціальна робота”. До речі, майбутню професію я теж обирала цікаво. Прочитала, що соціальна робота – це, перш за все, допомога і підтримка людей, які опинились у складних життєвих обставинах. Це стало ключовим, чому я подала свої документи на цей факультет”, – ділиться вона.

Вже під час навчання разом з одногрупниками Аня отримала можливість по-справжньому познайомитись з соціальним волонтерством – студенти поїхали відновлювати будинки людям, які постраждали від війни. Пізніше приєднались до благодійного табору, який створював культурні осередки для молоді.

Після повномасштабного вторгнення росії, добродійка вирішила, що свої навички і вміння повинна застосувати для допомоги іншим. Тому, активно переглядала телеграм-канали, де пропонували долучитися до волонтерства.

“Увагу привернув Клуб Добродіїв. Перш за все тому, що фонд допомагає дітям. Мені відгукнулось те, що допомога буде спрямована на території, де особливо тяжка ситуація, де родини з дітьми переживають дуже важкі часи. Тому, я зателефонувала за вказаним номером і вже восени 2022 року приєдналась до команди фонду”, – розповідає дівчина.

Добродійка працює на складі, збирає термінову допомогу для родин з неповнолітніми дітьми, які виїхали з прифронтових районів і тимчасово окупованих територій, родин з неповнолітніми дітьми, які залишаються в прифронтових районах та людям, які самостійно виховують неповнолітніх дітей.

“Надихають фото, коли ми отримуємо зворотній зв’язок. Ти знаєш, що ти складав коробку, яку отримала родина з дітьми, кому це дійсно треба. Звісно, і команда, з якою працюємо на складі, грає свою роль. Ми збираємо посилки, часто жартуємо. Улюблений жарт, що склад – це наш маленький спортзал. Бо після фасування коробок з допомогою, вже не хочеться йти і займатися спортом”, – жартує  Аня.

Керівник складу Артем говорить, що дівчина поєднує і навчання, і допомогу на складі.

“Зараз я комбіную навчання і роботу на складі. Наразі пари займають лише три дні на тиждень, тому вільний час приділяю волонтерству. Також взимку були тривалі канікули, тому було більше можливостей волонтерити”, – ділиться дівчина.

За словами добродійки, лише волонтерство у фонді допомогло систематизувати теоретичні знання, отримані в університеті, з практикою життя.

Дівчина не планує ставити волонтерство на паузу, а особливо, коли тисячі родин з дітьми розраховують на допомогу.

“Я отримую моральне задоволення, коли розумію, що я допомагаю людям”, – ділиться секретом Анна.

Як майбутній соціальний працівник дівчина мріє, щоб якомога більше молоді приєднувалось до волонтерських ініціатив.

“Я на своєму прикладі можу розказати, що поєднувати звичне життя і волонтерство – можливо. Раджу не боятися волонтерити, головне  – початок. Далі це затягує, як спорт, як адреналін. Ти наповнюєшся добром, прямо пропорційно до того, як ти його віддаєш”, – каже вона.

Серед планів на майбутнє Аня називає відсвяткувати Перемогу, подорожувати Україною і далі продовжувати волонтерську роботу.