Про проєкт

У будинку не залишилось жодної кімнати, куди б не влучили уламки снарядів, жодного цілого вікна або квадратного метра даху, який би не нагадував решето. Такою побачили свою оселю діти з дитбудинку сімейного типу Олексія та Єлизавети після того, як Київщину було звільнено від окупантів.

На момент початку повномасштабної війни сім’я виховувала 10 дітей. Вони щасливо жили у своєму будинку в Бузовій до самого 24 лютого, до перших вибухів.

З другого дня війни поруч з ними почались не просто обстріли, а вже інтенсивні бойові дії, тому вони швидко зібрались і поїхали шукати місце, де діти будуть в безпеці. Залишаючи рідний дім, родина пообіцяла, що якщо вистоїть хоча б щось більше, ніж фундамент, вони обов’язково прихистять ще більше дітей!

Як тільки Київська область була звільнена від російських окупантів, Олексій поїхав подивитись на будинок на власні очі. Декілька капітальних великих дірок в стінах, даху, жодного цілого вікна, десятки (а може й сотні) дірок від куль, розтрощено ванну, кімнати і розбите серце.

Як тільки в області стало безпечно, батьки почали готувати до повернення додому дітей. Вони показували фото, пояснювали що відбулось, як це полагодити. Коли повернулись додому, наймолодші допомагали витягувати уламки куль, снарядів, що позастрягали в стінах, а дорослі допомагали татові забивати дошками дірки.

Щоб підтримати дитячий будинок сімейного типу і допомогти відновити дім після обстрілів, Клуб Добродіїв відкрив збір. Завдяки підтримці добродіїв нам вдалось зібрати майже 150 тисяч гривень та зробити ремонт, аби діти знову жили щасливо у власному домі.  

Батько разом з будівельниками зробили капітальний ремонт ванної кімнати, замінили двері та вікна, провели дрібні малярні роботи і підрихтування того, що було зруйновано ворогом. А діти їм активно допомагали.

Такий вимушений ремонт завжди залишиться в їхній пам’яті. Діти вміють допомагати і хочуть, робили все, що просили робочі та батько – розповіла мама Єлизавета.

До речі, Олексій та Єлизавета дотримались своєї обіцянки. Доки тривав ремонт до дитячого будинку сімейного типу приєднався ще один малюк – 2-річний Тимур. І тепер батьки виховують 11 дітей!

Я бажаю всім українцям якнайшвидше повернутись додому, бо це дуже допомагає моральному стану. І щоб війна швидше для нас всіх закінчилась – сказала Єлизавета на прощання.

Ми приєднуємось до її побажань. Всією командою Клубу Добродіїв у мільйонний раз загадали бажання і працюємо далі, щоб якомога більше дітей відчули тепло в цей надскладний час!

Пам’ятайте, добро та світло завжди перемагають зло!