“Коли ми роздавали рюкзаки у Херсоні, багато хто з дітей боявся відкривати їх при нас. Думаю, це наслідок окупації. Діти не довіряють чужим, думають, що ми все заберемо назад”, – почав ділитись враженнями від поїздки на Херсонщину очільник складу Клубу Добродіїв Артем. 

Він разом з волонтерами повіз першу партію рюкзаків від фонду, щоб роздати дітям, які постраждали від підриву росіянами Каховської ГЕС та опинилися в районі підтоплень. 

Детально про рюкзаки можна прочитати тут. 

Частину партії рюкзаків роздавали безпосередньо у Херсоні, другу частину Артем відвіз у село Степанівка, Херсонського району. 

Напередодні приїзду наших волонтерів, вночі були тривалі обстріли. Тривога лунала шість разів і діти майже не спали. Батьки розповіли, що рюкзаки від Клубу Добродіїв, трохи розрадять налякану малечу. 

“Ті діти, яким набори роздавав я, були дуже соромʼязливі, можливо через те, що досі бояться чужих людей. Бояться окупації. В приватному секторі людям доводилось робили траншеї на вулицях щоб автомобілі росіян не могли їздити”, – ділиться почутим Артем. 

Кожні 10-15 хвилин було чути прильоти снарядів. 

Керівник складу навіть зустрів родину, яка отримувала арт терапевтичний бокс від Клубу Добродіїв. 

“Познайомились з ними ближче і це неймовірна родина – вони рятують тварин. Вже зараз у них три собаки і сім котів, одного з котів росіяни хотіли приспати, вони змогли його врятувати”, – розповідає він. 

За словами Артема, окупація нанесла величезну травму дитинству – дітям тяжко ділитися емоціями, вони все ще налякані. Батьки ж навпаки дякували, що навіть у таких умовах їхні діти не залишаються без підтримки. 

Артем говорить, що розвантажуючи рюкзаки і спілкуючись з родинами, в нього з’явилося бажання записати всі-всі історії родин з дітьми, які пережили окупацію. Це історії істинної незламності. 

“Те, як ці родини переживали окупацію – це неможливо передати словами. Найважче було із товарами, оскільки дорослі можуть якось прожити, то діти без гігієни та спеціального харчування переживали цей період дуже тяжко. Того мінімуму товарів, який привозили із росії не вистачало для всіх, і ціна була в рублях, а рублі можна було отримати, якщо будеш гарно “дружити” із окупаційною владою, або здавати українців –  2000 рублів за людину. Окупанти шукали тих, хто підтримував Україну чи просто розвішував прапори або листівки”, – ділиться керівник складу. 

Але, за словами волонтера, найбільше, що вражає – відкритість людей, попри ті жахливі обставини, що їм довелося пережити. 

“Допити, катування, окупація, страх за власних дітей і що їм не буде завтра чого їсти, але мешканці Херсонщини лишаються такими ж відкритими. Дякують, що не залишаємо дітей. За той час, що ми розвантажувались, мені разів чотири пропонували чай або каву. Прикро за дітей. Але для цього існуємо ми і всі наші добродії. Щоб рятувати дитинство, навіть під обстрілами”, – каже Артем.