283 349 гривень перерахував Антошка на допомогу дітям у січні. Усі кошти Клуб Добродіїв перетворив на рюкзаки соціо-емоційної підтримки для 271 дитини, що виховуються в 112 родинах. 

Деталі про першу співпрацю 2024 року: 

• 26 дітей виховуються батьками-одинаками  
• 178  дитини – це внутрішньопереміщені діти, які покинули свої домівки на прифронтових чи окупованих територіях
• 67  дитина перебуває в прифронтових територіях України  

Географія перебування більшості родин, яким було надано допомогу: 

• 68 дитини знаходяться у Дніпропетровській області 
• 26 дітей знаходяться в Харківській області 
• 23 дітей перебувають у Запорізькій області 
• 19 дітей перебувають у Одеській областій 
• 11  дітей все ще перебувають у Донецькій області 
• 17 дітей знайшли прихисток у Полтавській області 
• 20 дітей знайшли прихисток у Миколаївській області 

 Всі інші діти розкидані в решті областей України. 

 Жодна з родин, що були вимушені покинути  свої домівки не прагнули такої долі. Якщо на початку повномасштабної війни люди переважно шукали безпеку в західних регіонах подалі від лінії зіткнення, то зараз більшість з них намагаються шукати новий прихисток в рамках своєї ж області, ближче до рідного дому.  

Родина Ніни з трьома синами ще у 2022 році одразу виїхала з окупованого Токмаку у Запоріжжя, недалеко від рідного містечка.

“Наше місто було окуповане вже 26.02.2022 року. 10 діб ми провели без світла, води, опалення та зв’язку, боялися виходити з домівки, не розуміли що відбувається. Після 16 березня через наше місто почали рухатися колони автобусів та автівок жителів Маріуполя. Багато небайдужих людей, і ми в тому числі, намагалися їм допомогти чим могли, водою, їжею, одягом, хоча в самому місті вже теж розпочалася гуманітарна катастрофа. Магазини, аптеки все стояло порожнє, підвозу продуктів майже не було. Дивлячись на всю цю жахливу картину, ми з чоловіком прийняли надто складне рішення, кинути домівку та вивозити дітей в безпечне місце. Так 30.03.2022 року ми виїхали до Запоріжжя, шлях у 100 кілометрів ми додали півтори доби, під обстрілами та знущаннями від окупантів. Небайдужі люди допомогли з житлом. Чоловік вийшов на роботу, а я займалась з дітьми, бо молодший син пішов у перший клас в дистанційному форматі і потребував постійного нагляду. Зараз діти вже трохи адаптувалися, звикли до іншого міста, знайшли нових друзів, але на це потрібно було більше року. Та все одно дуже хочеться додому. Віримо в перемогу та дякуємо всім хто її наближає! Дуже дякуємо за таку чудову допомогу, діти в захваті, особливо від пледів, які такі м’які, затишні. Рюкзаки розбирали наче новорічні подарунки. Сил і натхнення вам в вашій непростій, але такій потрібній діяльності!” — написала нам мама Ніна, коли отримала рюкзаки для синів.

Деякі родини залишаються вдома, адже не мають коштів ані виїхати, ані зняти десь житло.

“Наша сім’я з міста Добропілля що на Донеччині,в нас двоє діточок, донечці три роки,а маленькому сину 10 місяців (його я народжувала під час війни коли над головою літали ракети, але мені пощастило я народила його у пологовому будинку,та через декілька днів його зачинили, через повномасштабне вторгнення мій чоловік втратив роботу,але і надалі намагається десь заробити гроші задля забезпечення дітей, а я мати у декретній відпустці,тому ваша допомога дуже підтримала мою малечу. Велике дякую, діти у захваті,ви робите людей щасливими” — написала мама Ліза

Також, серед історій є родини, яким вже немає куди повернутись, адже місто перетворилось на попіл, наприклад, родина  Марини виїхала з Авдіївки.

“Ми звичайна родина, весь час проживали у місті Авдіївка, але з 2014 року наше життя безповоротно змінилось, в наше місто прийшла війна. Постійно пристосовуючись до нових реалій, змушені були і змінювати місце проживання, і роботу.  Перша вагітність у 2016 році через нервове становище була невдалою. Попри все  у 2019 році народилися наші хлопці двійнята, а в кінці 2020 року народилася дівчинка. Життя починалось налагоджуватись, рідне місто знову відбодували,  зʼявились нові плани на життя, але 24 лютого 2023 року знову ВІЙНА і нам знову прийшлось тікати, рятувати малечу. Зараз проживаємо в Дніпропетровській області та сподіваємося на скорішу нашу перемогу. Дякую за допомогу. Дітям все дуже сподобалось. Бажаю здоровʼя і сил всій команді фонду.”

Ми отримали багато душевних та позитивних відгуків від дітей та їх родин, які завдяки рюкзаку підтримки згадали, що вони не самі!

• Щиро дякую за чудову допомогу для дітей. Моя дочка і син дуже зраділи, коли побачили скільки цікавих і корисних речей Ваша команда передала. Сину більше сподобалась іграшка «восьминіг» та тісто для ліплення, дочці найбільше сподобався плед, іграшка та всі канцелярські приладдя. Ще раз вельми вдячна за допомогу і бажаю Вам і Вашій команді всього найкращого!!!! 
• Ваша підтримка допомагає нам вижити в цей нелегкий час та надає впевненості в перемозі! Здоров’я Вам , Вашій команді та Вашим близьким! 
• Сьогодні отримала допомогу, яку оформляла в листопаді. Дякую! Дуже потрібні набори канцтоварів для школярів, а пледи і іграшки це взагалі в саме серце… Дякую! Окремо хочу подякувати, що ви оплатили посилку, дійсно було неочікувано і приємно. Дякую!
• Дуже сподобалась допомога. Теплий плед та іграшка будуть зігігрівати мою малечу. Канцелярія та розмальовки не дадуть їм сумуваиюти. Все що в рюкзачку нам необхідне і все важливо! Дуже гарний набор! Дай Бог Вам процвітання та здоров’я Вашим працівникам!  
• Катруся дуже сумує за своїми іграшками, які залишилися в окупації, аж раптом отримує від Вашого фонду восьминіжку, майже таку, що залишилася вдома! Ці емоції радості не передати словами. 
• Щиро дякую за допомогу. Діти в захваті від рюкзачків. Старший одразу укутався пледом та заснув, меньшим дуже сподобалась іграшка, теж з нею позасипали . Рюкзаки та їх наповнення дуже круте. Щиро дякую, за таку допомогу в такий тяжкий час,дітям велика радість! 

Приєднуємось до кожної цитати вдячності  і дякуємо кожному, хто зробив дива для дітей в січні!

Приєднуйтесь до акції на касах магазинів Антошка!