Андрій народився та виріс у чудовому українському місті на березі Азовського моря — Маріуполі. Але навесні 2022 йому з рідними довелося терміново евакуйовуватися. Прихисток родина знайшла в Дніпрі.

«Відтепер в школі я навчаюся дистанційно, граю в комп’ютерні ігри, загалом багато часу проводжу за комп’ютером. І зрозумів, що мені не вистачає живого спілкування. Думаю, що мій мозок навіть трохи деградує. Тож коли мені сестра скинула інформацію про освітній інтенсив «Мені вдалося», я довго не думаючи, обговорив з батьками та одразу зареєструвався», — розповідає Андрій. 

На захід у Київ хлопець поїхав потягом. Каже, що давно й часто подорожує самостійно. Тим паче в столиці живуть старші брат та сестра, з якими він має чудові стосунки та які його всіляко надихають, підтримують. Андрій вже неодноразово гостював у них, зупинився і цього разу.

«Сумніви були лише через те, що квитки дорогі. Думав, їхати чи ні. Чи варто це накопичень. Але в підсумку — не пожалкував. Я дуже класно провів час, знайшов дійсно багато нових знайомств, поспілкувався з різними людьми. Мої очікування повністю виправдали себе», — ділиться підліток.

Каже, найбільше вражень на «Мені вдалося» подарували зустрічі з відомими людьми. 

«Ми спілкувалися, жартували, могли ставити будь-які питання. Я побачив світ з боку успішних та відомих людей, побачив інші точки світогляду. Раніше думав, що якщо, наприклад, людина відома, то у неї не буде часу і бажання брати участь у таких заходах для дітей. Я помилявся! На інтенсиві я зрозумів, що вони такі самі люди, як і всі інші та не потребують якогось особливого виокремленого ставлення. Це був класний досвід», – згадує Андрій.

Єдине, про що жалкує — що інтенсив швидко минув, а хотілося б мати більше часу для спілкування.

«Хотілося б в кінці кожного дня ще й мати час на спілкування з іншими, — розмірковує Андрій. — Не знаю, як це реалізувати, бо дійсно програма класна, насичена, а часу обмаль, ми закінчували пізно, але було б чудово, якби ще в кінці кожного дня ми сідали, наприклад, в коло, і обговорювали день та пережиті емоції».

Зараз Андрій мріє про переїзд до Києва, хоче також відвідати простір для підлітків «Місце Сили». А ще у свої чотирнадцять займається… власним бізнесом.

«Бо я розумію, що життя не таке довге, особливо в наших сучасних реаліях. Тому хочу максимально швидко розвиватися. Також розумію, що потрібно мати фінансову подушку, бо, наприклад, коли ми виїжджали з Маріуполя — у нас не було ніякого заробітку, грошей і добре, що були родичі, які змогли нам допомогти. Тому вже певний час я розвиваю свій бізнес-проект — чипси з м’яса, а згодом і риби для вегетаріанців», — ділиться натхненно Андрій.

Тож можливо зовсім скоро ми почуємо про появу нового бренду, а Андрій радісно і впевнено скаже нам: «Мені вдалося!» і прийде на наступний освітній інтенсив розповісти про свій успіх. Тримаємо кулаки, друже!