696 027 гривень перерахував Антошка на допомогу дітям у квітні. Усі кошти Клуб Добродіїв перетворив на термінову допомогу базовими товарами для 777 дітей, що виховуються в 536 родинах. 

Деталі про співпрацю цієї весни: 

• 60 дітей виховуються батьками-одинаками  
• 584  дитини – це внутрішньопереміщені діти, які вимушено покинули свої домівки  
• 133  дитина перебуває в прифронтових територіях України  

Всі родини втратили своє звичне життя, можливість заробляти (повністю чи часткового) та починають усе з нуля в абсолютній не стабільності. 

 Географія перебування більшості родин, яким було надано допомогу: 

•  127 дитини знаходяться у Дніпропетровській області
• 111 дітей знаходяться в Харківській області 
• 75 дітей перебувають у Запорізькій області 
• 53 дітей перебувають у Одеській областій 
• 34 дітей все ще перебувають у Донецькій області 
• 39 дітей вимушено переїхали до Кіровоградській області 
• 56 дітей знайшли прихисток у Полтавській області 
• 34 дітей знайшли прихисток у Миколаївській області 
• 46 дітей перебувають у Львівській області 
• 40 дітей знайшли прихисток у Черкаській області 
• 24 дитини проживають у Закарпатській області 

 Всі інші діти розкидані в решті областей України. 

 Серед родин, яким вдалося допомогти, були вагітні жінки та мами у декретній відпустці. Ось історія однієї з них: 

 Боляче згадувати. Постараюсь без емоцій і деталей. Бігли від війни в перші хвилини, бо я з Харкова північної салтівки, яку ще пів року обстрілювали, в нашу квартиру було влучання в перші дні, тому добре що втікли, досі в будинку не можна жити. Тоді я ще була вагітна, слава Богу вдалось зберегти  дитинку. Шлях був дуже важкий, 36 годин їхали  без відпочинку. Це складно вагітній, з маленькою дитиною. А ще зі мною батьки інваліди за слухом, на мені за них відповідальність, бо вони навіть не чули вибухи, добре що були в сусідньому будинку. Та старенька бабуся. На жаль не вистачає коштів на повноцінне життя, але ми живі і є шанс! Дякую усім за допомогу. Божого Вам Благословіння і багато привідів посміхатись ❤️❤️❤️ Допомога цінна і необхідна! Гарно дякую! – поділилася своєю історією пані Неля з Харкова.  

Також вдалося допомогти родині української військової в декретній відпустці, яка проживши 4 місяці у окупації з двома дітьми, пережила суцільне пекло: хаос та паніку в місті, неможливість купити продукти чи використовувати українські гроші, постійну пропаганду і вимкнення українського телебачення і радіомовлення: 

Батьки, друзі, всі залишились в окупації по цей день.Зараз знаходжусь у м. Запоріжжя, молюсь за наших воїнів, за волонтерів та простих людей які їм допомагають. Велике дякую Вам та Вашій команді, волонтерам, за те що допомагаєте в ці нелегкі часи, такими необхідними для життя продуктами та речами. Ви наче бджілки, тяжко працюючи збираючи все потроху до купи щоб відправити стільки всього та всім нужденним. Ще раз дякую від щирого серця! Все буде Україна ???????? – розповіла Альона з з м. Бердянськ. 

Більшість дітей виїхали з дуже важких умов і допомога для них була вкрай важливою.  

Ганна, мама двох дітей, старши з яких вже повнолітній і зараз захищає нашу країну в лавах ЗСУ. 

В нашу Михайлівку 24 лютого вже заїхали  окупанти і на околицях понаставляли танки та пости. На той час я працювала продпвчинею. Спочатку було свавілля людей, великі черги за продуктами, бійки, суперечки, а потім до всього цього почали їздити рашисти. Постійно дорікали мені, що я їх погано обслуговую, не посміхаючись, не звертаючи уваги,почались скарги. Вони випускали автоматні черги, біля магазину, щоб не розслаблялись. Потім вони почали шукати наших військових і їх  родини, страшні облави, засади, обшуки.. Я дуже переживала через це, бо мій син служить в лавах ЗСУ. Він дуже просив виїджати, але я взагалі не розуміла, що робити, куди бігти. Але одного дня мені зателефонували місцеві колаборанти і запропонували йти до них працювати… І то була крапка. Спочатку відправили чоловіка, бо з ним було важче та дорожче виїхати. Після чоловіка поїхали ми здонькою (30тис грн взяли в борг лише для виїзду) . Взяли документи, воду, їжу в дорогу. Покинули все.На пропускному пункті окупанти намагались залишити доньку, спочатку мотивували тим, що я проти волі дитини, її забираю і через це вона сумна, що вона не моя, везу її на смерть. За нас вступився водій і ми виїхали до Запоріжжя. Але місто зустріло нас з захмарними цінами на житло. Ми винайняли житло і почали все спочатку. Відсутність елементарних речей:посуд, постіль, гігієна, речі, ковдри, подушки, одяг, харчі, канцелярія, налаштування освітнього процесу..і все вимагає коштів. Були хвилини і смутку, і печалі, і сльози, але ми намагаємось підтримувати один одного та поступово долаємо перешкоди. В таких ситуаціях титанічну підтримку надають саме волонтери та благодійні фонди. Величезна подяка всім, хто до цього долучений, на всіх етапах, від організації і до видачі. Так, ви нас підбадьорюїте, підтримуєте, даєте змогу рухатись вперед, але повірте. … Соромно, дуже соромно звертатись по допомогу до сторонніх людей, які разом с тобою теж переживають війну, але інколи без цього не обійтись.  Дякую, дякую, дякую фонду та всім працівникам ланки. Ваша допомога неоціненна. Вражена, задоволена, натхненна, захоплена, вдячна за вашу підтримку. Розумію, що ви теж живете в час війни і не розумію, як вам вдається піклуватись в цей час про інших?! Ваша сила духу,тяжка праця, моральні устої, Великі серця-є натхненням і прикладом особисто для мене.Дякую, дякую, дякую! – абсолютно розчулила всіх мама Ганна.

Усе це стало можливо завдяки спільним зусиллям Клубу Добродіїв, компанії Антошка та їх клієнтів – всього +10 грн до чеку ощасливили 777 дітей.