Прожити підлітковість заново: інтерв’ю з Алексом, проєктним менеджером Клубу Добродіїв

Алекс — 25-річний хлопець із невеликого села на Васильківщині. У нього велика мрія — одного дня опинитися на церемонії «Оскар». І хоча сьогодні він не в Голлівуді, а в «Клубі Добродіїв», складається враження, що його шлях — це теж кіно: з драмою, поворотами, боротьбою і натхненням, яке світиться зсередини.

«Я вчився на тележурналістиці, працював у маркетингу та навіть спробував себе в кіно. Мене завжди тягнуло туди, де світло, сцена й звук».

Його головне хобі — не колекціонування чи подорожі, а… знайомства. Не формальні, не робочі, а живі та глибокі, які можуть починатися з випадкового повідомлення і переростати у дружбу, кохання або партнерство.

«Моя найбільша пристрасть — це люди. Я можу просто написати комусь, хто мене надихає. Я не боюсь цього, бо саме так я пізнаю себе. Моє життя — це постійна комунікація, від якої я заряджаюсь».

Вже майже рік Алекс працює в «Клубі Добродіїв» — організовує події, працює з підлітками, збирає вчителів та координує фандрейзинговий марафон. Для нього це не просто робота, а спосіб прожити те, що колись залишилось без підтримки.

«У мене були складні, хоча і класні підліткові роки. Хоча мені здається,, що я тоді не прожив цей період повноцінно. Комунікація з однолітками, прийняття себе, самовираження — все це давалось доволі важко. І коли я прийшов у фонд, то зрозумів: це шанс. Шанс прожити підлітковість заново. Не сам на сам, а разом. І цим “разом” стали підлітки».

Натхненні івенти «Як підтримати себе в сучасній реальності» стали для нього проєктом, у якому зійшлися особисті сенси, командна робота, любов до сцени й бажання зробити щось, що залишиться з підлітками надовго.

«Було відчуття, ніби я реалізовую всесвітньовідоме шоу в Україні. Комунікація зі школами, сцени, зірки, емоції — все це було дійсно масштабно. І найбільше запам’ятовуються моменти, коли вмикається музика, ведучий виходить на сцену, і ти бачиш очі підлітків. Це мандраж до сліз».

Його головний критерій у виборі спікера — не кількість підписників в соцмережах чи гучне ім’я. Для Алекса було важливо, щоб підлітки хотіли бачити цю людину — щоб вона їм була близька та цікава. 

«Це може бути маловідома людина — але така, що заходить у приміщення, і ти одразу посміхаєшся. А коли вона починає говорити, тобі стає настільки цікаво, що хочеться підійти поспілкуватися один на один».

За здатністю бути поруч із підлітками у найскладніші часи стоїть велика внутрішня робота. У моменти, коли емоцій стає забагато, Алекс не ховається за маскою сили.

«Я плачу на самоті і посміхаюсь поруч із важливими для мене людьми. Це допомагає тримати рівновагу та бути собою».

Після завершення «Як підтримати себе в сучасній реальності» він не зник за лаштунками, а почав новий проєкт — тренінг з Інтерактивного театру для вчителів.

«Ми зібрали понад 200 вчителів з Чернігівщини, Київщини та Житомирщини. Ми навчили їх методикам, що допомагають створити безпечне та підтримувальне середовище для занять в укриттях».

Зараз Алекс — менеджер збору «Відповідальних дорослих» до Дня захисту дітей. Мета кампанії — зібрати кошти на терапевтично-відновлювальні активності для підлітків, які постраждали від війни. 

Саме вони вже за 5–7 років формуватимуть основу українського суспільства. Те, наскільки підлітки будуть вмотивованими, свідомими та стійкими, багато в чому залежить від підтримки, яку вони отримають сьогодні.

«Участь у фандрейзинговому марафоні стала для мене викликом. Це ніби гра з відкритим фіналом — ти не знаєш, до якого результату вона приведе, але точно розумієш, що варто грати до кінця «Цей збір — це інвестиція у те, що проросте», — каже Марічка, засновниця Клубу Добродіїв, і я з нею повністю згоден. Ми ще не усвідомлюємо, наскільки це важливо для майбутнього».

Для Алекса це не просто робота — це досвід, схожий на кінопроцес: затяжний, емоційний та подекуди виснажливий.

«Цей марафон нагадує мені період зйомок. Кілька тижнів — на повній швидкості. Дуже мало сну, постійна напруга, нескінченна кількість завдань. У якийсь момент хочеться просто піти і поплакати. І ти йдеш, плачеш, а потім повертаєшся — і продовжуєш. А потім — прем’єра, на якій ти бачиш омріяний результат і розумієш: усе було недаремно. І навіть якщо було складно — хочеться прожити це ще раз».

У таких моментах і відкривається справжній зміст. Це не просто про менеджмент, плани й дедлайни, а про тих, хто був би потрібен йому самому колись — і ким він став зараз для інших.

Наостанок Алекс поділився з нами своєю мрією: «Я мрію зробити велику вечірку на якомусь фестивалі — з підлітками. З драйвовою музикою, класними людьми та зірками. У мирному місті. Із розумінням, що завтра — настане. Зробити щось грандіозне, про що знатиме не тільки країна — а й цілий світ».

Ця мрія — про підлітків, які пережили травматичний досвід, але поступово повертаються до себе. До життя, у якому можна знову бути собою — без напруги, страху й болю.

І сьогодні ми можемо втілити це в реальність, підтримавши їхню емоційну стійкість та допомогти відшукати внутрішню опору. 

👉 Збір відповідальних дорослих досі триває і у вас є можливість долучитись. Хочете стати частиною цієї ініціативи — пишіть в телеграм, чекаємо на вас!