Катерина Осадчук: подаруймо підтримку дітям разом!

Про проєкт

Я пила каву і спостерігала за сусідніми столиками.

Я завжди «стежу за периметром» – навичка виживання у дитинстві. В умовах, де будь-якої миті поруч могла початися бійка. Тож навіть у безпечній до нудьги Швейцарії, автоматично вмикаю цю функцію.

Так я почула розмову двох дівчат років 20-ти:

– Тато підтримав моє бажання пожити рік для себе, помандрувати. Зараз поїзжу по Швейцарії, потім в штати полечу.

– Добре, що в тебе буде час пошукати себе, подумати чого хочеться.

Я відчула смак теплої кави та як холонуть мої руки.

Я згадала як везу тачку, завантажену картонними коробками. В них цигарки, жуйки, шоколадки, які я після уроків продаю на ринку. Мені 12 років. Я йду під зливою. Нічого не видно на відстані витягнутої руки.

По коліно у воді я думаю тільки про те, щоб уцілів вміст коробок.

У нас, дітей 80х, не було часу шукати себе. Не було можливості подивитися світ до того, як почнемо працювати. Ми працювали, щоб цю можливість колись отримати.

Щоб купити каву в Цюріху. Яку мені приніс офіціант. Із круассаном, який зробили для мене.

А в 15 років я вставала о 4-й ранку, щоб йти на роботу в кондитерський цех. Цілий день на ногах біля гарячої печі робила тістечка.

Роком пізніше працювала у дві зміни офіціанткою – вночі у клубі, вдень у ресторані.

Зараз у мене, як і у багатьох, складні часи – нам знову доводиться виживати. 

Але у нас є досвід, на який ми можемо спиратися і є віра в себе. 

Я багато зробила, щоб бути там, де я є.

Так, з дуже обмеженою кількістю грошей, не в моїй чудовій квартирі і без можливості ходити щодня по ресторанах – як це було в Україні в гарні часи.

Але я вдячна за те, що маю.

І щаслива, що ці дівчатка, як і мій син, мають можливість шукати себе і подорожувати. І їм не потрібно стежити за сусідніми столиками, щоб почуватися в безпеці – тому вони можуть не бачити, як я за ними спостерігаю.

Напевно, це мої головні здобутки до 39-ти.

Я вмію виживати та вмію жити.

Вмію цінувати те, що є і прагнути більшого.

Вмію радуватись чужим можливостям і успіхам, як і своїм. 

А також допомагати іншим отримати можливості кращого життя.

Тож, прошу вас на честь мого Дня народження підтримати українських дітей, які опинились в скрутному становищі і потребують допомоги!