Софії 15 років, вона родом із Маріуполя, та останні кілька років життя були для неї справжнім випробуванням.
«З початком повномасштабного вторгнення я три з половиною роки прожила в Польщі. Але, як говориться, в гостях добре, а вдома краще», — усміхається Софія.
У Польщі в неї з’явилися друзі, з якими вона підтримує зв’язок і досі. Але цього року дівчина вирішила повернутися до Києва — вступила до музичного коледжу та відкрила для себе «Місце Сили».
«Я зареєструвалася на творчу майстерку і мені дуже сподобалося. Одразу потоваришувала з дівчатками в просторі. Потім подумала: чому б не приходити частіше?» — пригадує Софія.
Так почалося її літо: майстерки, дискусійні клуби, тренінги, а згодом — участь в освітньому інтенсиві «Мені вдалося».
І водночас поруч із новими знайомствами та відкриттями завжди була її головна пристрасть — музика.
«У вільний час я граю на барабанах і пишу пісні. У майбутньому хочу стати відомою музиканткою».
Саме музика супроводжувала її і під час табору, адже один із командних проєктів розпочався з її власного вірша.
Перший день інтенсиву був наповнений зустрічами — як зі знайомими обличчями, так і з несподіваними гостями.
«Коли до нас прийшла Тоня Матвієнко, я була в шоці. Це дуже велика можливість поспілкуватися, позадавати питання, почути поради від зірок. Як майбутній музикант я мрію про такі зустрічі», — каже Софія.
Не менш пам’ятним став імпровізований виступ із музикантом Іваном Люленовим: «Ми зіграли разом — він на гітарі, я на «барабанах» з підручних предметів. Це був момент, який я точно не забуду».
На жеребкуванні Софії випав напрямок «Культурний код України». Спершу вона хотіла потрапити до іншої групи, але саме ця команда подарувала їй важливий досвід.
«Ми вирішили, що проєкт має бути творчим: малювали, співали, грали музику. Все почалося з мого вірша про літній дощ. Було складно домовитися, але ми змогли. І наш виступ став родзинкою вечора», — згадує дівчина.
Особливо їй запам’ятався виїзний день у музеї Пирогово: танці, екскурсія, хатина Шевченка, знайомство з українською культурою.
Не менш важливими стали й люди, яких Софія зустріла на інтенсиві. Вона з теплом згадує менторку Богдану, яка грає на бандурі.
«Це такий цікавий інструмент! Було цікаво побачити його зблизька», — розповідає дівчина.
Важливою частиною стала і «Дорожня карта успіху»: «Вона допомогла мені відповісти собі на питання, які я раніше ігнорувала. А ще психологиня Даша дала вправу визначити справжніх друзів і це було дуже корисно».
П’ять днів інтенсиву промайнули швидко. Софія отримала диплом, овації та побажання успіхів у музиці.
«Я була в шоці від стількох аплодисментів! Трохи сумно було прощатися, але ці дні подарували мені нових друзів і впевненість у собі», — ділиться вона.
Сьогодні Софія з посмішкою підсумовує: «Інтенсив показав мені, що не варто в собі сумніватися. Я навчилася більше комунікувати, знайшла друзів і зрозуміла, що дійсно — мені вдалося!».