«В майбутньому я б хотіла працювати в Місці Сили»: 16-річна Ася

Про «Клуб Добродіїв» 16-річній Асі розповіла її мама. І хоча знайомство дівчини з фондом відбулося менше року тому, можна впевнено сказати, що Ася стала однією з найпалкіших його шанувальниць.

«Емоції виключно позитивні. Всі куратори і волонтери доброзичливі класні, легко контактували, з багатьма познайомилась. В мене кураторами були Анастасія і Соня, я з ними і досі спілкуюсь, реально класні дівчата»,  — так відгукується Ася про інтенсив «Мені вдалося!», який вона відвідала влітку.  — Шкода, що двічі одній людині не можна, я би залюбки пішла. Всі напрямки були цікаві, мені складно було визначитись».

Ася з захопленням розповідає, що в рамках проєкту всі діти були поділені на команди, кожна з яких працювала за певним напрямком: екологія, мистецтво, мода тощо. Мета такої роботи  — віднайти власну суперсилу. «Одна з команд їздила до Гостомельського притулку для тварин. І вони створили банку на його потреби. Всі публічні особистості, що були з нами на інтенсиві, закликали нас не залишатись осторонь, публікувати збори. Зрештою нам всім вдалося назбирати 7 тисяч». 

Не відставала, за словами дівчини, і команда радіоведучої Юлії Карпової: «Юля працює на радіо «Хіт-ФМ» в програмі «Хеппі ранок». В її бабусі є благодійний фонд для літніх людей. Хлопці та дівчата теж створили банку і назбирали 10 тисяч».

Окрема група займалася еко-напрямком. Вони фасували сміття, яке лишалось після подій, і віддавали на переробку. Зокрема тарілки відвозили на сміттєсортувальну станцію проєкту «Україна без сміття», а пластикові кришки збирали для протезування військових.

Асі тема переробки сміття теж близька. «Я зі Слов’янська, — каже вона, — і в нас там є «Слов’янський курорт». Це ландшафтний парк, дуже давно занедбаний, хоча за часів юності моїх батьків там було класно. А зараз купа сміття, ну, і ми теж ходили з друзями прибирали». 

Сама ж Ася в таборі працювала у групі, що обрала напрямок «sustainable fashion».  І це також історія про довкілля, адже дизайнери, що працюють в цій сфері, сповідують принципи усвідомленого споживання та етичного виробництва. «Ми створили проєкт зі здачі в оренду суконь на випускний клас «Green dresses». Це було на фандрейзинговій основі. Все по-справжньому, навіть акаунт в Інсті створили», — згадує Ася свій проєкт «Мені Вдалося».

А за досвідом дівчата їздили на українські виробництва, що також дотримуються стандартів «sustainable fashion». Зокрема відвідали виробництво Ксенії Шнайдер — української дизайнерки, що створює нові речі зі старого одягу. А ще дізналися про українських виробників натуральних шуб …з конопель.

Ася каже, що організатори інтенсиву «Мені вдалося!» намагались активно залучати до роботи всіх учасників групи:  хтось із підлітків відповідав за фінанси, хтось був арт-директором, а наша героїня разом із подругою готувала презентацію свого проєкту. І в цьому вона має певний досвід: «Я навчаюся на другому курсі  Слов’янського фахового коледжу Національного авіаційного університету — це як 11 клас. Політекономіка, комерційна діяльність, маркетинг  —  мої фахові дисципліни».

Проте донедавна Асю найбільше вабила професія графічного дизайнера: «В мене є всі необхідні навички, але хочеться не лише за компом сидіти, фізичної активності не вистачає  — і це реально проблема». Дівчина прагне більше бувати на природі, але їй бракує місць, де можна подихати свіжим повітрям. Попри це Ася знаходить способи «не засидітися»: кілька разів на тиждень відвідує заняття з акторської майстерності і настільного тенісу.

Притому вона зізнається, що іноді втомлюється від кам’яних джунглів великого міста і шаленого столичного ритму: «Бо ще в мене заняття з англійської, тож вільного часу бракує. Але коли він є, то можу ще й помалювати аквареллю, зробити постер собі в кайф, можу сходити на якийсь концерт або в «Місце Сили»».

Цей простір, створений «Клубом Добродіїв», привабив Асю можливістю зустріти однодумців і знайти нових друзів: «Мені не вистачає людей, з якими можна в настільні ігри програти, а там ми грали в «Еліас» —  взагалі класно!» 

З «Місцем Сили» Ася хоче пов’язати своє найближче майбутнє. І не лише як з простором для відпочинку: «Я б дуже хотіла працювати тут. Ми  з української мови за професійним спрямуванням писали листи, по типу резюме, то я Марічці написала лист на працевлаштування». 

Зі свого боку можемо сказати, що будемо тільки раді такій колезі! 🙂