«Треба робити максимум, щоб українські діти навіть в умовах війни могли відчути радість і щастя», — історія волонтерки Ксенії

В «Місці Сили», яке нещодавно «Клуб Добродіїв» відкрив у Києві для підлітків, волонтерить Ксенія Прокопенко.

За словами дівчини, кілька місяців тому вона чітко усвідомила, чому їй важливо допомагати саме дітям. 

«В «Місці Сили» наприкінці кожного заняття діти заповнюють анкету: вказують свій вік та описують враження. Найменші, що до нас приходять – їм всього лише 10. І я усвідомила, що це діти, які народилися у 2014… Тобто вони жодного дня не жили в мирній Україні. Вони народилися і вже мали вплив агресії зі сторони росії. Це дуже важко і боляче усвідомлювати. Я вважаю, що треба робити максимум, щоб вони навіть зараз, навіть в умовах війни, могли відчути радість і щастя».

Але насправді перше волонтерство Ксенії почалося ще задовго до «Клубу Добродіїв». 

«Почалося все з того, що ще школяркою я займалася англійською з хлопчиком. Я була в старших класах, він — в молодших. Моя вчителька англійської не змогла сама взяти його на заняття, адже допомагала старшокласникам зі вступом. Тому попросила мене». 

Вчилася Ксенія в Дніпрі. Тому у 2014 році, коли почалася війна, в її школі вчителі та діти почали плести маскувальні сітки, а ще — в’язали шкарпетки для військових. Також саме тоді в класі дівчини з’явились перші діти ВПО. 

«Були діти з Маріуполя, а також з Луганської області. Але зараз, коли я згадую, як дівчинка розповідала мені, що її рідне місто, Маріуполь, обстрілюють — я не розуміла, як це. Але, на жаль, згодом дізналася. Як і більшість країни». 

У 2022 році Ксенії й самій довелося поїхати з рідного міста, яке в перші дні повномасштабного вторгнення також зазнало потужних обстрілів. 

Вона переїхала разом з хлопцем до Києва — він якраз там проходив військову службу. І в перші ж дні вона зрозуміла: поки хлопець захищає країну, просто сидіти на роботі вона не може. 

«Ми з моїм хлопцем дуже довго обговорювали, чим я можу бути корисною. У нас були довгі дебати. В мені кипіли злість, невдоволення ситуацією в країні та реакцією світу. В підсумку вся ця енергія пішла у волонтерство. Разом зі знайомими ми почали відвідувати поранених бійців у військовому шпиталі. Згодом там я познайомилась з дівчиною, яка розповіла мені про “Клуб Добродіїв” та про те, що в їхніх соцмережах періодично оголошують набір волонтерів». 

Відреагувавши на одне з таких оголошень, Ксенія також стала частиною потужної волонтерської команди фонду. Першим завданням дівчини було пакування індивідуальних рюкзачків допомоги для дітей.  

«Це був вихідний день, на складі фонду було дуже людно та було багато роботи. Я навіть не помітила, як пройшов час. Вийшла, ніби після тренування в спортзалі: було багато фізичної активності. Але я не втомилась, а навіть навпаки — була зарядженою і сповненою енергії».

Незабаром «Клуб Добродіїв» відкрив простір для підлітків. І енергійна дівчина вирішила долучитись і до нього. 

«В «Місці сили» я почала допомагати із проведенням майстер-класів, а також проводила деякі заходи сама. Наприклад, розмальовувала з дітьми торбинки фарбами. У дітей такий великий політ фантазії, просто даєш їм фарби, простір — і все — вони самі творять просто неймовірні речі».

Нині Ксенія встигає і працювати, і відвідувати поранених бійців у госпіталі, і волонтерити в «Клубі Добродіїв». 

«Я зрозуміла, що в мене поганий емоційний стан, коли я не продуктивна. Звичайно, завжди можна дозволити собі без настрою полежати день на дивані, але краще все-таки зробити щось корисне».

За словами дівчини знайти час на волонтерство здатен кожен. Головне — бажання та планування. 

«До нас приходять волонтерити дуже багато людей кардинально різних професій. Є навіть люди, які працюють на високих менеджерських посадах. І це надзвичайний досвід. Буває: важкий ранок чи обстріли були вночі, недосип, в тобі накопичується агресія, втома, невдоволення, але ти приходиш на склад чи в «Місце Сили» і все вмить змінюється. Це ж найцінніше в житті, коли ти маєш однодумців. Які з тобою на одній хвилі, які розуміють тебе з півслова, які мають такі самі бачення, цілі, мрії. Це нереально. Це дуже класний досвід».

P.S. На момент виходу матеріалу Ксенія стала частиною команди «Клубу Добродіїв». Ми щасливі, що такі класні люди залишаються з Фондом та допомагають у реалізації наших великих планів.