Понад 680 щасливих дітей: результат акції Антошка та Клубу Добродіїв в березні

647 720 гривень перерахували клієнти Антошка на добро дітей у березні.

Вони стали важливим підсиленням для 683 дітей, які виховуються в 499 родинах.

• 94 дитини знаходяться в родинах, які виховує один із батьків
• 506 дітей виїхали з прифронтових територій
• 77 дітей залишаються з родинами в прифронтових територіях

Географія перебування більшості  родин, яким було надано допомогу:

• 133 дитини у Дніпропетровський області
• 98 дітей перебувають у Харківській області
• 58 дітей в Полтавській області
• 49 дітей в Кіровоградській області
• 46 дітей знаходяться у Запорізькій області
• 43 дитини в Хмельницькій області
• 39  дітей в Івано-франківській області
• 31 дитина в Черкаській області
• 26 дітей в Миколаївській області
• 22  дитини в Донецькій області
• Всі інші діти знаходяться в решті областей України

Серед родин, яким допомогли клієнти Антошка є родини, які з моменту повномашстабного вторгення вже двічі стали внутрішньо переміщеними особами. Деякі з них виїхали з окупованих частин Запорізької області до міста Запоріжжя, але діти настільки налякані обстрілами, що перебувати в Запоріжжі стало важко. Цим родинам двічі довелось залишити своє життя позаду і будувати нове лише за один рік війни.

“Я мама двох неповнолітніх діток, донечці 17 років, синочку 3 рочки.  – розповідає Наталія.

Протягом 6 місяців разом з сім’єю перебували в окупованому місті Мелітополь. За цей час на собі відчули усі “прєлєсті руського міра” – терор, вибухи, танки, підвал, нестача ліків та продуктів. Той жах який пережили мої діти ніколи не забуду. Як покинули рідний дім, близьких, виїхали на підконтрольну територію України у м. Запоріжжя, через Василівку, то справжня дорога життя, рятівна, однак небезпечна. Чоловік залишився в окупації, виїхати не зміг. Деякий час знаходилися у м.Запоріжжя, до моменту прильоту ворожої ракети у двір багатоповерхівки де винаймали житло. Змушена була вивезти дітей з-під обстрілів в Волинську область. Наразі живемо з дітками на виплати ВПО, так як орендуємо житло, все йде на оренду і комунальні платежі.”

Підтримка базовими товарами для таких родин не просто питання відсутності голоду,  а й важлива підтримка і сигнал, що вони не сам на сам зі своїми проблемами.

“Щиро дякуємо від усього серця за вашу допомогу. Насправді навіть і не сподівалася, що посилка прийде і до нас. Великою приємною несподіванкою стало смс повідомлення, що посилка прийшла. Радісні очі дітей від подарунків та відчуття вашої підтримки та допомоги на відстані не передати словами. Безмежно вдячні за ваші добрі серця, розуміння та допомогу.” – передає Наталія.

Також, є родини, які намагались будувати своє життя в рідних містах, але обстріли не стихають і діти не можуть адаптовуватись до таких умов.

“Мы с Харькова ,первые месяцы войны еще были дома, как-то надеялись, что все закончится. Потом стало невыносимо, после прилета в соседний дом,наших знакомых, ребенок стал очень боятся. Схватили все самое необходимое и вынуждены бежать” – розповідає Ольга, мама маленької Іри. 

Не дивлячись, що зараз вони у відносній безпеці, вони розгублені і заново намагаються налаштувати побут. Не переживати за те, чим годувати дитину, допомагає Ользі сфокусуватись на пошуках роботи, щоб триматись далі.

Складно й родинам, які залишаються вдома на прифронтових територіях, адже обстріли там не вщухають.

“Наша родина залишається в м. Запоріжжя. Перші дні, як і багато родин, ми не розуміли що робити, були розгублені. Порадившись прийняли рішення залишатися в місті, оскільки маю батьків 70+, а у чоловіка на окупованій території залишилася мати, якій ми допомагали ліками та продуктами, доки була можливість у волонтерів їздити на ту територію  Дякуючи ЗСУ місто не окуповане, проте постійно потерпає через обстріли. Так, 09 жовтня 2022 року, в сусідній з моїми батьками дім, у яких на той час перебувала і моя донька, влучила ворожа ракета. В квартирі батьків повилітали вікна, на щастя ніхто з рідних не постраждав. Донька вперше з лютого місяця попросила нас ходити ночувати в сховище-дуже налякалася.  З того моменту намагаємося економити максимально та відкладати кошти на заміну вікон у батьків, які наразі забиті фанерою.  Дякуємо Вам, що в такий нелегкий час, винайшли сили, бажання та можливості допомагати тим, хто цього потребує.” – пише Катерина з Запоріжжя.

Дякуємо кожному, хто долучається до акції в магазинах Антошка та підтримуєте дітей!