«Коли обіймаєш дитину і бачиш її сяючі очі — це для мене все»: волонтерка Юлія про свою роботу в Місці Сили

Юлія навчалася в Університеті Шевченка на психолога. Але останні 17 років працювала в Retail сфері. Була на меджерській посаді, керувала магазинами. Загалом робота подобалася, але в певний момент Юлія зрозуміла, що в карʼєрі досягла всього, чого хотіла, і зараз знаходиться в пошуку себе і нових захоплень.

Волонтерити дівчина почала ще зі студентських років. Часто волонтерила з дітьми з інвалідністю. Також була вожатою в дитячих таборах.

«Мені це дуже подобалося. Що моя допомога комусь важлива. Коли ти обіймаєш дитину і бачиш сяйво в очах — це для мене все»

Зараз Юлія має вільний час, тому багато допомагає в Місці Сили.

Чому саме Клуб Добродіїв?

За Клубом Добродіїв Юлія слідкує дуже давно і завжди захоплювалася, яким чином при обмежених ресурсах Фонд створює такі класні проєкти. Тому, коли почула про відкриття Місці Сили, дуже захотіла допомогти. Волонтерка зазначає, що вже з впевненістю може сказати, що це нереально крутий проєкт, і як він класно впливає на дітей!

«Клуб Добродіїв — це для мене про прозорість, чесність та порядність. Я бачу результат». 

Юлія допомагає не тільки у Місці Сили: «Також приходила на склад Клубу Добродіїв перед Новим Роком пакувати рюкзачки допомоги. Побачила, що шукаєте допомогу і не могла сидіти з думкою, що хтось залишиться без пакунку перед Новим Роком».

Місце Сили

В Місці Сили Юлія зазвичай зустрічає підлітків та батьків, асистує під час занять.

«В наш час, як показав мій досвід, дітям не вистачає, щоб їх просто вислухали, обняли чи похвалили. Щоб ними зацікавилися», — зазначає Юлія.

«В Місце Сили приходять, щоб знайти нових друзів і позбутися самотності. Щоб бути почутим».

Нещодавно Юлія разом з підлітками в Місці Сили малювали свої життєві події через комікси: хтось малював свій нещасливий День Народження, хтось війну, бо це, на жаль, наша реальність. І був один хлопець, розповідає Юлія, який на будь-якому занятті і в будь-якому контексті повертається до теми війни. Він навіть для імені на бейджі обирає псевдонім з військової тематики. Інші діти часто ніяковіють, просять його про це не говорити. Юлія всіляко намагається переводити його на інші тематики. І останнім часом він прислухається, змінює напрямок думок.

«Потім, після занять, він підходить до мене, обіймає і каже «дякую». Це дуже цінно і важливо».

Також Юля ділиться дуже теплою історією, яка сталася кілька тижнів тому:

«Нещодавно в Місці Сили грали в Еліас. Я взагалі не планувала грати, але коли вже планувала йти, діти запитали: «А ви що, не будете з нами грати?» Звісно, я доєдналася. І якщо до цього хтось не був знайомий один з одним, то ближче до кінця зустрічі підлітки вже обмінювалися контактами, створили навіть спільний телеграм канал. Було видно, як діти насолоджувалися грою. Наприкінці зустрічі ми навіть разом дійшли висновку, що нам потрібна піжамна вечірка в Місці Сили».

«Підлітки стали для мене відкриттям. Вони — мощь». Юлія не думала, що з ними настільки круто та цікаво комунікувати. Волонтерка переконана, що кожен має поспілкуватися з підлітками та познайомитися з цим поколінням ближче.

«Багато хто навчається онлайн, тож не має свого кола однодумців. Вони ходять в Місце Сили за спілкуванням та друзями».

Незважаючи на колосальне навантаження в школі та на додаткових заняттях, діти знаходять час відвідувати Місце Сили. А найважливіше: багато повертаються і стають амбасадорами простору.

Відпочинок та пошук ресурсу

«Мене волонтерство скоріш надихає, аніж виснажує. Коли кілька днів не пишуть з Місця Сили, я починаю хвилюватися і сама запитую, чи не потрібна допомога», — розповідає Юлія.

“Діти — це наше майбутнє, і важливо допомагати їм розвиватися та підтримувати. І якщо цьому можна посприяти, чому ні?”

Але тим не менш, Юлія має багато хобі: «Я займаюся танцями, люблю читати, особливо мотиваційну літературу. Часто проходжу курси з психології та менеджменту. Також проводжу багато часу з племінниками. 

А ще дуже надихають подорожі, хоча водночас люблю гуляти Києвом. Його ритм та атмосфера заряджають мене».

Поради волонтерам-початківцям:

«Якщо чесно, я дуже хочу, щоб добропорядне та щире волонтерство стало модним та популярним», — ділиться Юлія.

«Мені так подобалося, як на початку повномасштабної війни величезна кількість людей почали волонтерити, започатковувати свої ініціативи. Люди навчилися допомагати та закривати колосально складні запити за лічені години».

Юлія радить для початку спробувати, бо важливо віднайти саму ту сферу, яку буде відгукуватися вам.

«Особисто мене заряджають діти, але я розумію, що це не для всіх».

Тож тут важливо спробувати різне та зрозуміти, що вам найближче.