Історія добродія: Надія Назарчук

ВОЛОНТЕРСТВО ― ЦЕ ПРО ПІДТРИМКУ ТА НАДЗВИЧАЙНИЙ ОБМІН ЛЮБОВ’Ю

Професійна юристка, адвокатка, практикуюча психологиня та постійна волонтерка Клубу Добродіїв ― це все про Надію Назарчук. Вже цілий рік Надія щомісяця їздить в дитячий будинок “Світанок” ― спілкується, підтримує дітей і навіть провела для них курс із юридичної грамотності. Про своє волонтерство, мотивацію, страхи і головне в житті добродійки ― у цій історії.

Волонтерство почалося у поворотний момент життя
Я професійний юрист ― присвятила цьому 6 років свого життя. Мені подобалося працювати, але минулого року якось перегоріла. Мабуть, позначилось перевантаження на роботі: працювала по 12 годин, часто без вихідних. Тож вирішила відпочити, подивитись на світ по-іншому ― і життя привело мене в психологію.

Я якраз вже навчалася на магістратурі по психології в КНУ ім. Тараса Шевченка, але сприймала це більше як хобі. Один із найбільших моїх страхів ― займатись справою, яка не приносить задоволення. А в той поворотний час зрозуміла, що це ― справді моя справа, важлива і яка надихає. Зараз я вже навчаюся на гештальт-терапевта і починаю практикувати.

В той самий час почала і свою волонтерську діяльність: побачила у Facebook, що Клуб Добродіїв шукає волонтерів і відчула, що якщо не знаю поки, як допомогти собі, можу допомогти іншим.

На першу поїздку проспала, але встигла
Моя перша поїздка відбулася якраз рік тому, у квітні. Напередодні в мене у квартирі тільки-но закінчили ремонт, міняли двері, тож було дуже брудно. І моє прибирання затягнулося аж до третьої ночі. Соромно сказати, але вранці я проспала! Зі мною такого майже ніколи не буває, сама не розумію, як не почула жодного будильника. Прокидаюсь ― а до часу, коли мені вже треба було бути на місці зустрічі, залишилося 10 хвилин. Так швидко я, мабуть, ніколи не збиралась. У підсумку встигла, тільки трошки запізнилась!

Звісно, я дуже хвилювалась, коли вперше їхала до дітей: чи сподобаюся я їм, чи зможуть вони мені відкритись. І, мабуть, я була досить стримана під час нашої першої зустрічі, просто від хвилювань. Але коли ми вже збирались їхати, надвечір ― одна з дівчаток, Аня, обійняла мене! І мені одразу так тепло на душі стало ― ніби знак, що я все робила правильно і мене прийняли.

Розповіла дітям про їхні права
Я рада, що зосереджена на допомозі одиному дитячому будинку ― це дає змогу по-справжньому познайомитися і подружитися з дітьми, встановити з ними контакт. Ми разом із Настею Степанчук (також супердобродійка ДБ “Світанок” ― прим.) їздимо до дітей щомісяця ― приводимо майстер-класи, освітні ігри або ігри для розвитку, просто спілкуємось або ходимо на риболовлю.

А ще я провела вихованцям невеличкий курс із юридичної грамотності минулого року. Тоді в дитбудинку було двоє випускників, тож я вирішила, що це буде їм корисно. Розповіла про права дітей позбавлених батьківського піклування, базову інформацію про трудове право, різницю між кримінальним правопорушенням та адміністративним проступком. Намагалася зробити курс цікавим і для молодших дітей ― додала приклади з мультфільму “Ну, постривай”, коли розповідала про різні типи порушень. Діти тоді ще посміялись із того, який це, виявляється, кримінальний мультик!

Коли діти обіймають, відчуваєш щастя і любов
За цей рік бували моменти, коли я думала: “А може пропустити поїздку? А може я не зможу?”― напружений робочий графік, особисті обставини та втома давали про себе знати. Та перед поїздкою я згадувала обличчя дітей та вирішувала їхати ― і ніколи не жалкувала! В кінці, коли діти прощаються і обіймають, так тепло і міцно, ти відчуваєш щастя і любов. І одразу думаєш: “Як я тільки могла сумніватися, чи їхати до них?”. Дуже вже прикипіла до цих дітей. Навіть не знаю, хто більше енергії отримує від нашого спілкування ― я чи діти. Мабуть, все ж таки я (сміється).

Клуб Добродіїв багато робить для волонтерів
Вся робота Клубу Добродіїв ― дуже динамічна, чітка та точкова. Але найперша асоціація ― це підтримка, у всіх аспектах роботи фонду. Ми, волонтери, підтримуємо дітей, а Клуб ― нас. Ти завжди відчуваєш, що ти не один в своїй волонтерській діяльності. Спільні чати з волонтерами, координаційним центром, зустрічі з психологом, майстер-класи з медитації ― Клуб робить дуже багато для нас. Цього не видно за дописами у соцмережах, але це надзвичайно велика робота команди, яку я ціную.

Діти все відчувають
Якщо це ваша перша поїздка, пам’ятайте: діти також хвилюються перед першим знайомством із волонтерами. Аби встановити з ними контакт, головне ― бути собою і не намагатись здаватись кращими, ніж ви є. Діти все відчувають. Якщо будете щирими, неодмінно знайдете спільну мову одне з одним.

Життєві принципи

• У будь-якій ситуацій залишатись людиною. Людяність та доброта ― фундамент всього.
• Свобода бути собою. Мене завжди надихають люди, що не бояться жити так, як відчувають ― і я намагаюсь жити так само.
• Чесність та відкритість із собою, людьми та світом.
• Любов. Саме з любові все починається, і на ній все тримається.

Волонтерство, як любов
Любов для мене ― це, перш за все, про взаємообмін. І немає різниці, яка це любов ― між партнерами, родичами або друзями. Основа любові ― чесно віддавати та брати, підтримувати, обмінюватись енергією та теплом. І тут зовсім немає місця для користі ― по-справжньому люблять не за щось, а просто так.

Історію написала Анастасія Недолуга