Історія добродійки: Олександра Сажина

«Я мрію, аби у нашому фонді не було потреби»

Красива і сильна Саша Сажина у Клубі Добродіїв вже понад 4 місяці відповідає за те, аби сотні тонн гуманітарної допомоги були вчасно закуплені, з любов’ю розфасовані та опинялись там, де це найбільш необхідно дітям. Саша не боїться масштабних викликів і приголомшливих чеків, натомість мріє про те, аби її робота у фонді дійшла до фінальної точки — коли у ній просто зникне потреба.

«Я знайома із засновницею фонду Марією Артеменко понад 10 років, тож про Клуб Добродіїв знаю з моменту його заснування. Час від часу допомагала як волонтер, хоч і не дуже публічно. Так трапилось, що Маша написала мені у дуже влучний момент під час війни, коли я зрозуміла, що аби функціонувати далі мені треба трошки “зібрати башню”, прибравши розфокусованість у допомозі, яку я надавала. Я мала зайнятись чимось конкретним, сфокусуватись, не намагаючись встигнути все і допомогти всім. Бо так завжди не працює».

До Клубу Добродіїв Саша працювала у сфері освіти, культури, мистецтва й навіть шоу-бізнесу — була особистою менеджеркою співачки Джамали.

«Я така людина, яка завжди працює — мені це подобається і це виходить. У ніч з 23 на 24 лютого я працювала, хоч цього дня й отримала позитивний тест на ковід. Джекпот з ковідом і початком війни — досить стресова історія. Пріоритети сильно змінились, бо зникла можливість планувати завтрашній день, усе зупинилось. У мене зайняло кілька місяців, аби прийти до тями, та в якийсь момент я прокинулась і зрозуміла, що ”два-три тижні” не закінчуються вже три місяці, тож це нова реальність. Тоді вирішила, що кожна людина зараз має приносити якийсь результат, який наблизить нас до перемоги або комусь покращить життя. Я не медик, не військова, не вмію керувати безпілотником, але натомість я вмію швидко й ефективно вирішувати питання, структурувати процеси та керувати командою — це те, чим я займалась все життя. Класно, що ця навичка є універсальною, я можу застосувати її будь-де. Тому так все склалось, що я опинилась у благодійному фонді».

У Клубі Добродіїв Саша відповідає за закупки, логістику й партнерства. Вона спілкується з компаніями, які допомагають фонду купувати або просто надають свою продукцію: товари гігієни, продукти харчування, канцелярію тощо. Саме Саша організовує увесь процес, аби допомога доїхала до складу фонду, а потім до прямих отримувачів за участі Нової пошти, Укрпошти чи хлопця на велосипеді, який усе довезе.

«Ми домовились з Марічкою, що коли вийдемо на ще масштабніший рівень, вона подарує мені роклу — такий металевий вантажний візок, як в Епіцентрі. Власне, про що зараз мріють дівчата».

Щодо партнерств — роботу тільки розпочато, але фонд вже укладає угоди з великими міжнародними організаціями. Далі цей напрямок лише розвиватиметься.

«Моя попередня діяльність завжди була пов’язана з великою кількістю людей, бізнесів, масштабними партнерами. Я багато працювала з грантами, тому зараз, коли до нас заходять досить масштабні організації, мені в цьому комфортно. Я знаю, що у них всередині 800 департаментів, які мають щось погодити, усе це займає певну кількість часу. Мені усе це рідне, я не лякаюся цього. Хоча люди, які раніше з цим не працювали, зазвичай нервують, коли стикаються з тим, що аби отримати 100 баксів треба написати 8 листів-звернень. А мені по кайфу, я обожнюю витрачати чужі гроші і робити це правильно. Мені здається, я на своєму місці».

У роботі фонду Саші дуже імпонує відкритість, довіра, потужна команда й можливість бачити результати своєї роботи, отримуючи фідбек від родин, яким допомагає Клуб Добродіїв.

«Я розумію свою ефективність, бачу відгуки в соціальних мережах, фотографії дітей, які отримують від нас допомогу, читаю подяки від батьків, які пишуть нам просто скрізь. Колись Анжеліна Джолі сказала, що коли вона почала займатись благодійністю, то її роль кінозірки почала здаватись їй неймовірно дурною. Я зараз досить близька до цієї думки, мені здається, що все, чим я займалась до цього — якась фігня. Ніби я просто розважалась».

Після роботи Саша відновлюється у тренажерному залі й слухає вініл із келихом вина.

«Коли я тягаю гирі в залі, мене відпускає. Там на цілу годину мій мозок просто відключається. А ввечері, після залу, я приходжу додому, наливаю собі келишок червоного сухого, вмикаю платівку і відпочиваю».

Три улюблені платівки Саші:

• ДахаБраха — Alambari
• Michael Kiwanuka — Love&Hate
• Pokaz Trio — Kintsugi

«У мене є мрія, хоч це і трохи дивно, щоб у нашому фонді не було потреби, щоб не було людей, яким ми би мали допомагати. Я власне працюю на це. Я би хотіла, щоб ця допомога мала кінець».

Історію підготувала Марина Овчиннікова