Історія добродійки: Настя Бровко

З героїнею історії можна легко говорити про Супербоул чи Каннських Левів, адже, як вона себе сама називає, Настя — рекламний гік. Клуб Добродіїв Настя підсилює своїм талантом писати, влучними креативами, віршиками-пиріжками та неординарними текстами.

Про найприємніше у благодійності, як світ їй допоміг і чому Клуб Добродіїв має бунтарську натуру читайте в історії інтелектуальної волонтерки Анастасії Бровко.

Три події, що привели до благодійності

Коли мені було 10 років, вчителі організували нам візит в Будинок малютки. Я була дитиною, у якої є все. Для мене стало відкриттям, що може бути по-іншому. Друга подія – це поїздка до Стареньких. Коли бачиш самотніх бабусь та дідусів, повністю переосмислюєш своє життя. Якщо в дитячих будинках ти бачиш сиріт, але розумієш, що можеш вплинути на їх майбутнє, то тут ситуація зовсім інша. Третя подія – це моє знайомство з Клубом Добродіїв. Коли я тільки переїхала в Київ, у мене тут майже нікого не було зі знайомих. Через кілька днів приїхала моя подруга з Черкас, яка познайомила мене з операційною директоркою фонду. Вона запросила мене на зустріч волонтерів. Мені дуже сподобалися люди, які працюють та допомагають фонду. Так я стала його частиною.

Життя до та після волонтерства

Коли ти робиш щось для інших, у житті стає більше значимості. Коли віддаєш, то сам наповнюєшся. Я задумалася над тим, що можу дати. У мене добре виходить придумувати та писати. Приємно, що своїм словом можу зробити Клуб Добродіїв більш видимим, підкреслити його комунікацію, надихнути інших людей. Мені подобається, що у фонді ніхто не обмежує мій креатив і я можу реалізовувати себе. Можливо це егоїстично звучить, але ця реалізація позитивно впливає на Клуб та інших людей. Це метч, який мене драйвить.

Мені важливо, щоб текст прочитали, адже ми вкладаємо велику суть у нього. Люди часто перемотують стрічку та через великий потік інформації можуть не побачити наші пости. Гороскопи або віршики дозволяють посміхнутися і прочитати, про що йде мова.

Ти можеш зробити маленьку справу, яка переверне щось у житті іншої людини

Зараз мені 26, у 19 я сильно захворіла. Мені поставили діагноз аутоімунне захворювання. Три роки у мене випало з життя, бо вони пішли на лікування. Коли мені потрібне було потрібне переливання крові, мої батьки зверталися за допомогою і через 5-10 хв вже стояла черга. Люди навіть не думали, що вони щось значне зробили, але ця кров врятувала мене. Так само ти можеш зробити маленьку справу, яка переверне щось у житті іншої людини. Маленькі речі роблять великі зрушення. Я вірила, що все закінчиться і дала собі обіцянку жити максимально наповнено.

Я мрію багато подорожувати, про свій подкаст і те, щоб у Клубу Добродіїв було менше роботи.

Клуб Добродіїв має бунтарську натуру

Мені сподобалося, що у Клубу Добродіїв зовсім інша комунікація. У багатьох благодійних фондів вона жалісна, тоді як тут – позитивна та смілива. Коли багато хто допомагає цукерками, одягом і т.д., що не погано, Клуб Добродіїв вривається, щоб давати вудочку, а не рибку.

Коли ми писали віршики пиріжки на Святого Миколаю там є така фраза: «Я хочу, щоб мій шлях лежав через університет, а не папірці цукерок». Думаю, у цьому і суть. Щоб подарувати шанс на успіх дитині не потрібні цукерки, потрібні можливості та навчання.

Найприємніше у волонтерстві

Найприємніше – це можливість реалізувати себе як копірайтера і робити справу, яка є маленькою краплею у великому океані. З пандемією хочеш стати приналежним до певної спільноти й бути корисним.

Якщо ми можемо зробити світ краще не через співчуття і жалість, а через дії, підтримку, мотивацію, натхнення, це круто. Допомога має двосторонній вплив. Коли допомагаєш, відчуваєш себе щасливішим.

Баланс борд та подкаст, щоб відновити себе

Потрібно не заганяти себе і не доводити до крайніх точок. Для цього потрібно шукати речі, які тебе надихають. Наприклад, у мене є баланс борд. Коли я розумію, що втомилася, стаю на нього, вмикаю улюблений подкаст і ні про що не думаю. Так наповнююсь силами. Я екстраверт, мене надихають знайомства з новими людьми. Коли довго не спілкуюся, також вигораю.

З дітьми ти розумієш, що можеш дати їм надію

Їх шлях може починатися не дуже, але коли у дітей є підтримка, цей шлях може бути цікавим. Потрібно розуміти, що з них виростуть люди, які будуть впливати далі на інших. З дітьми відчуваєш більше емоційної віддачі.

Якщо тобі складно психологічно поїхати у дитячий будинок, можеш допомогти інакше, своїм талантом. Волонтерство – це те, що робить тебе щасливішим. Варто спробувати.

Записала історію Даша Чиж