До цього я часто думала, що немає сенсу жити далі, – 16-річна Вероніка

Дівчина живе в Бучі та навчається в професійному коледжі на автомеханіка. Таку нібито незвичну для дівчини професію вона обрала не просто так.

«Мій тато – автомеханік. Якось я провела день з ним в майстерні – покрутилася, трохи щось допомогла, покопирсалася у гвинтиках і зрозуміла, що це моє», – розповідає захоплено дівчина.

Проте на шляху до мрії їй довелося пройти через нерозуміння та булінг.

«З першого по дев’ятий клас всі однокласники казали мені, що я страшна і що в мене в житті нічого не вийде. А в підсумку – я вчуся на слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів. У мене нормальні одногрупники. І я тобі скажу, що все відбувається так, як я собі запланувала», – каже Вероніка.

Єдине – чого не вистачає дівчині – так це друзів та позитивних емоцій.

«В школі я ні з ким не дружила, не спілкувалась. У технікумі я вчусь з самими лише хлопцями – ставлення хороше, але мені не вистачає спілкування, обіймів – я дуже тактильна людина… І «Мені вдалося» став для мене відкриттям – я знайшла людей, з якими мені цікаво, приємно і, головне, це взаємно!» – ділиться дівчина.

Інформацією про інтенсив з мамою Вероніки поділились знайомі. Та не роздумуючи запропонувала захід дочці.

«В перший день коли я їхала на інтенсив – у мене серце калатало. Я шалено переймалася, як мене зустрінуть, чи сподобаюсь я іншим, як до мене поставляться, чи будуть зі мною взагалі спілкуватися. Але всі страхи зникли в перші ж хвилини. Команда Клубу Добродіїв зустріла нас дуже тепло, радісно, до того ж – з пиріжками й узваром! Це було щось», – згадує Вероніка.

За чотири дні дівчина пережила цілий спектр емоцій. І хоч раніше до подібних заходів ставилася скептично тепер, каже, жалкує, що «Мені вдалося» так швидко минув.

«Я б хотіла проводити там кожен день! По-перше, я навчилась комунікувати з людьми. По-друге, я зрозуміла, що маю робити те, що я хочу і не зважати на думку інших. І по-третє, я відчула, що хочу поговорити з мамою – зрозуміла, що потребую більше її любові, уваги та піклування», – ділиться своїми відкриттями дівчина.

А ще за словами Вероніки у неї нарешті відбувся перший в житті випускний.

«Коли я йшла зі школи, в 9 класі, у мене не було нормального випускного. Який випускний з однокласниками, що тебе булять. А на «Мені вдалося» ти приходиш і такий – вау, а так, виявляється можна? Щоб до тебе ставились, як до людини?, – пояснює Вероніка. – Тому після випускного сівши в автобус я навіть розплакалася – стало сумно, що все це закінчилось».

Але більше сумувати дівчина не планує. На осінні та зимові канікули вже запланувала собі волонтерство у «Клубі Добродіїв».

«Коли мене будуть питати, куди я їздила – я просто буду показувати на футболку, на який буде написано «Клуб Добродіїв». Коли я розповідаю про цей досвід – у мене реально з’являється неймовірна радість. І життя стає не сіре, а райдужне і красиве. До цього я дійсно часто думала, що немає сенсу далі жити, а тут, виявилось, скільки в житті всього цікавого! І не варто сидіти вдома і просиджувати штани», – сміється Вероніка.

Стати волонтером неймовірної команди «Клубу Добродіїв» може кожен! Заходь на наш сайт чи наші сторінки у соцмережах – пиши нам і ми обов’язково з тобою зв’яжемось!