Еля вже майже два роки живе і навчається у Великобританії, але разом з родиною активно допомагає українцям, які цього потребують. Як 11-річна дівчинка віддала свої заощадження Клубу Добродіїв для підтримки малечі взимку, — читайте далі.

«Я б купила собі кролика: маленького, з білим хутром і коричневою плямкою. І книжки, — замріяно каже 11-річна Еля Петраковська. – Але одного разу ми з мамою лягали спати, коли був дуже сильний вітер, і мама говорить: «О, тут так тепло в ліжку!» А я відповідаю: «Мамо, а не всім людям так тепло, як нам зараз». І з того моменту я почала думати, чи можна якось їм допомогти з мого боку». 

Та насправді Еля почала не лише думати, але й діяти. Дівчинка, яка зараз із мамою живе у Великобританії, протягом кількох місяців відкладала свої кишенькові гроші. А коли отримала гроші в подарунок на день народження, то разом із заощадженнями задонатила їх «Клубу Добродіїв». Щоб інші українські діти хоча б на мить могли забути про війну.

Еля, маленька благодійниця

Мати Елі, Дар’я Петраковська, дуже пишається вчинком доньки, але анітрохи йому не дивується:  «Ми в родині намагаємось системно донатити, допомагати дітям в першу чергу. Про «Клуб Добродіїв» я дізналась з Фейсбуку. Подумала: «О, клас! Який прикольний проєкт!» Сформувався певний кредит довіри, тому цього разу вирішили задонатити саме сюди».

Проте, як і багато українців, в лютому 2022 року родина й сама потребувала допомоги. Хоча той час навпаки мав би стати найщасливішим в житті Дар’ї, адже саме тоді жінка нарешті здійснила свою давню мрію — піднялася на гору Кіліманджаро! Проте життя швидко спустило Дар’ю з небес на землю — і в прямому, і в переносному розумінні: «Перше, що я почула, повернувшись з висоти 5 000 метрів, — що в Україні війна. Я була до цього не готова».

 

«В мене там не було навіть нормального зв’язку! І коли я нарешті додзвонилась, то дізналась, що моя дитина разом з моїм татом ховаються в київському метро». За тисячі кілометрів від Дар’ї.

Після цього почався довгий і важкий шлях возз’єднання родини. Подолавши кілька країн, Дар’я з Елею зрештою опинилися в Великобританії. «Попри те, що були люди, готові нас тут прийняти, і що ми знали мову, — спершу було дуже важко. Зокрема, з роботою. Я так і не змогла її знайти, але натомість знайшла інвестора та бізнес-партнера — і почала розвивати власний проєкт!»  

Якщо в Україні Дар’я мала досить успішну кар’єру як НR, то в Великобританії вона впевнено підкоряє свою «Кіліманджаро» у відносно новій для себе сфері аудиту бізнес-ризиків компаній. Дар’я зазначає: «Ми вже закрили базові потреби нашої родини, тому задонатити певну суму тим, хто цього потребує, зараз не становить проблеми». 

На запитання, чи мати цілеспрямовано вчить Елю благочинності, чи донька просто наслідує її приклад, Еля підказує мамі жестами: другий варіант. Але взірцем в цій справі для дівчинки є не лише її мати. Еліна няня Яна, яка приїхала до Великобританії з Південно-Африканської Республіки, не тільки бере участь в Еліних благодійних акціях, але й періодично спонукає до них. 

«Ми з нашою нянею скидали гроші на притулок для тварин в 2022, а в 2023 році — діткам на подарунок на Різдво» — каже Еля. 

А Дар’я додає: «На щастя, Еля добре адаптується в Британії. Вона тут відвідує гуртки: театральний і малювання. ЇЇ показники з англійської іноді кращі, ніж в деяких її однокласників-британців. До речі, допомога іншим — це тут в культурі. Вже другий рік я спостерігаю такий своєрідний тренд, коли Еля та її однокласники відмовляються від подарунків на свята на користь пожертв фондам». 

Бути чутливими до чужої біди маленьких британців вчать, як-то кажуть, з пелюшок: «В школі ми робимо благодійні заходи, де продаємо речі, зроблені своїми руками, і діти в нашій школі купують їх. А гроші ми віддаємо на благодійність». А далі Еля згадує цікаву традицію «благодійних днів», коли, сплативши невеликий внесок (близько £1) можна прийти в школу без шкільної форми. Ці внески також йдуть на благодійність.   

«Працюючи у фінансовій сфері, — підсумовує Дар’я, — я побачила, що люди здебільшого не вміють правильно розпоряджатися своїми коштами. Цього треба вчитися і вчити дітей. Зокрема, не треба боятися витрачати гроші, адже ми повинні пам’ятати, що вони — не мета, а лише засіб зробити нас трохи щасливішими!»

Благодійний фонду «Клуб Добродіїв» вже більше 10 років допомагає дітям зі всієї України. Ми віримо, що кожна дитина має право на безпечне та щасливе дитинство. А також шанс на успіх — незалежно від соціального статусу і життєвих обставин.

Підтримати Клуб Добродіїв можна за посиланням.