КОЛИ ТИ У ПОТОЦІ ДОБРИХ СПРАВ, ТО ВЖЕ НЕ МОЖЕШ ЗУПИНИТИСЯ

Ця історія незвичайна, як мінімум тим, що її героїня – авторка майже всіх попередніх розповідей про добродіїв, які публікувалися на нашому сайті. Окрім того, що Юлія Гуз знаходить час на зустрічі з волонтерами Клубу Добродіїв за філіжанкою кави, щоб розпитати і записати їхні історії, вона і сама – супердобродійка дитячого будинку сімейного типу родини Вишняків, а ще – комунікаційниця в одному з правоохоронних органів України та студентка магістратури з психології.

Перша історія

Перше інтерв’ю для циклу “Історія Добродія”, опубліковане рік тому, Юлія пригадує із ностальгією. Його героїнею стала Наталя Тарасенко, топ-менеджерка IT-компанії та волонтерка дитячого будинку «Надія”.

“Саме Наталя порадила зустрітися у “Альтруїсті” (ресторан – прим. ред.) на вул. Антоновича, й усі наступні інтерв’ю з волонтерами я організовувала саме там, місце стало традиційним. Затишна атмосфера сприяє щирій бесіді. Розмова з Наталею затягнулася надовго. Спочатку поговорили про її волонтерський досвід, а потім – про особисте. На прощання вона позичила мені парасольку, оскільки на вулиці йшов дощ. Повертаючись додому, я відчувала дуже піднесений настрій і написала вірш. До речі, парасольку я потім ще довго віддавала, все не випадала нагода зустрітися з Наталею знову”, – пригадує, усміхаючись Юлія.

Місія сторітелера

“Написати історію так, ніби вона відбувається зараз”, – кредо Юлії. Бесіду з добродієм вона фіксує на диктофон, занотовує найцікавіші подробиці, запам’ятовує вираз обличчя співрозмовника. “У кожного – своє бачення будь-якої події. Мені цікаво дізнаватися ставлення людей до того, що вони роблять, побачити і почути, як вони відчувають те, про що розповідають”.

На пропозицію дати інтерв’ю добродії реагують по-різному. Одні ніяковіють та відмовляються, інші, навпаки, вважають за честь. Юлія пригадує: “Першу опубліковану історію (історію Наталі Тарасенко – прим. ред.) прочитало багато людей. Дехто казав: “Хочу, як Наталя”, хтось залишав відгуки, писав, що захоплюється цією людиною і, в цілому, діяльністю “Клубу Добродіїв”. На думку волонтерки, саме у цьому і полягає місія сторітелера: популяризувати ідею допомоги іншим, показати приклади, які б іншим хотілося наслідувати.

Допомога дітям – новий досвід

Комунікації – стихія Юлії, проте, познайомившись із “Клубом Добродіїв”, вона вирішила здобути й новий досвід. Саме тому спробувала себе у допомозі дитячим будинкам і стала супердобродійкою дитячого будинку сімейного типу родини Вишняків, де виховується семеро дітей. Юлія сама зголосилася організувати поїздку волонтерів: “До того моменту, працюючи у комунікаціях Клубу, я вже цілком поділяла місію і цінності нашої організації, розуміла, для чого і куди ми їдемо. Крім того, мені цікаво було отримати новий досвід як організатора: зібрати людей, акумулювати зусилля для допомоги, відволіктися від звичайних робочих завдань”.

Цінність родинного кола

“Я сама виросла у селі, тому одразу поринула у знайому атмосферу великої родини. Лексика, простота спілкування, безпосередність… Було враження, що ми завітали в гості до друзів”, – Юлія ділиться спогадами про першу поїздку до родини Вишняків. “Коли приїжджаєш туди, проникаєш в особливий простір. Батьки-вихователі називають нас добродіями, а діти зазвичай дослухаються до наших слів про те, як потрібно себе поводити. Пригадую, як одного разу Ваня з Людою (діти, що мешкають у родині – прим. ред.) почали сперечатися, коли ми були у них в гостях. Ми мусили втрутитися і вказали, що Люда не зовсім права. Ваня підхопив це: “Людо, ти чула, що добродії сказали?”, і конфлікт припинився. Це – приклад того, ким ми для них є: старші друзі, до яких прислухаються”, – додає волонтерка.

Юлія з теплом розповідає про родину Вишняків, підкреслюючи, що батьки-вихователі бажають кращого дітям, допомагають їм почуватися по-справжньому вдома: “Зворушливі моменти – коли родина збирається на Святвечір, на столі стоїть кутя і свічка. Так формується уявлення про родинне коло, про те, що усі рідні разом. Люди, які беруть на виховання дітей, роблять дива”.

Подарунки з користю

Юлія відвідує дитячий будинок сімейного типу з двома іншими добродійками. Разом вони допомагають родині з вихованням та навчанням дітей. Звісно, з порожнімии руками не приїздять, але завжди обирають корисні подарунки відповідно до захоплень та інтересів молодших друзів. Зокрема, на 17-річчя Сашку подарували квиток на футбольний матч, для Віті організували відвідування ветеринарної клініки, де хлопець, який мріє стати лікарем-ветеринаром, зміг бути присутнім під час планової операції. Також усіх дітей з родини вдалося відвезти до стоматологічної клініки, де їм розказали, як доглядати за зубами, та провели необхідне лікування. “Будь-яка можливість виїхати з дому – це розширення горизонту для цих дітей, це їм дуже потрібно”, – підкреслює Юлія.

Присутність – також допомога

Як і більшість добродіїв, Юлія неодноразово замислювалась над тим, як правильно допомагати дітям. “Для себе я сформулювала відповідь: я роблю все, що можу, допомагаю навіть своєю присутністю. Всі діти мають однакові права: жити в достатку, в здорових сім’ях, повноцінно розвиватися. І не можна допускати, щоб вони були обмежені в чомусь. Волонтерство у “Клубі Добродіїв” для мене – це можливість у межах власних ресурсів, вмінь та талантів встановити справедливість, хоча б частково повернути дітям ці права.

Клуб дає можливість допомагати та бути корисним, пересвідчитись, що ти робиш добру справу, впевнитися, що твоя праця – цінна, корисна та потрібна. Допомагаючи дітям, ми вчимося у них відвертості, щирості, безпосередності”.

Бути у потоці благодійності – неймовірно

Бути у “Клубі Добродіїв” – це можливість спілкування з іншими волонтерами – з людьми, що мають особливі історії, свій різний шлях. Ці люди багатогранні, цікаві, талановиті, багато працюють і багато віддають іншим. Зазвичай вони знаходяться у пошуку себе, розвитку своїх сильних сторін, і їм є, що сказати дітям”.

Тим, хто тільки планує розпочати волонтерську діяльність, Юлія бажає пірнути у діяльність “Клубу Добродіїв”: “Ви зможете відчути, як круто бути в цій течії. Вона підштовхує. Ви стаєте частиною потоку ідей, планів, проєктів”. А тим добродіям, які вже давно у клубі, Юлія зичить сили, натхнення, терпіння, наснаги та щоб поруч були люди, які завжди допоможуть.

Якщо ви бажаєте стати волонтером Клубу Добродіїв, реалізовувати свої суперсили заради добра і  підсилювати вплив фонду на життя дітей, заповніть анкету за посиланням.

Історію написала Оксана Куянцева