Ставай амбасадором Місця Сили!
Підсиль своїм донатом унікальний простір від Клубу Добродіїв для відновлення та розвитку стійкості підлітків під час війни.
Усі кошти будуть спрямовані на функціонування Місця Сили.
Історія добродія: Надія Назарчук
Історія добродія: Надія Назарчук
ВОЛОНТЕРСТВО ― ЦЕ ПРО ПІДТРИМКУ ТА НАДЗВИЧАЙНИЙ ОБМІН ЛЮБОВ’Ю
Професійна юристка, адвокатка, практикуюча психологиня та постійна волонтерка Клубу Добродіїв ― це все про Надію Назарчук. Вже цілий рік Надія щомісяця їздить в дитячий будинок “Світанок” ― спілкується, підтримує дітей і навіть провела для них курс із юридичної грамотності. Про своє волонтерство, мотивацію, страхи і головне в житті добродійки ― у цій історії.
Волонтерство почалося у поворотний момент життя
Я професійний юрист ― присвятила цьому 6 років свого життя. Мені подобалося працювати, але минулого року якось перегоріла. Мабуть, позначилось перевантаження на роботі: працювала по 12 годин, часто без вихідних. Тож вирішила відпочити, подивитись на світ по-іншому ― і життя привело мене в психологію.
Я якраз вже навчалася на магістратурі по психології в КНУ ім. Тараса Шевченка, але сприймала це більше як хобі. Один із найбільших моїх страхів ― займатись справою, яка не приносить задоволення. А в той поворотний час зрозуміла, що це ― справді моя справа, важлива і яка надихає. Зараз я вже навчаюся на гештальт-терапевта і починаю практикувати.
В той самий час почала і свою волонтерську діяльність: побачила у Facebook, що Клуб Добродіїв шукає волонтерів і відчула, що якщо не знаю поки, як допомогти собі, можу допомогти іншим.
На першу поїздку проспала, але встигла
Моя перша поїздка відбулася якраз рік тому, у квітні. Напередодні в мене у квартирі тільки-но закінчили ремонт, міняли двері, тож було дуже брудно. І моє прибирання затягнулося аж до третьої ночі. Соромно сказати, але вранці я проспала! Зі мною такого майже ніколи не буває, сама не розумію, як не почула жодного будильника. Прокидаюсь ― а до часу, коли мені вже треба було бути на місці зустрічі, залишилося 10 хвилин. Так швидко я, мабуть, ніколи не збиралась. У підсумку встигла, тільки трошки запізнилась!
Звісно, я дуже хвилювалась, коли вперше їхала до дітей: чи сподобаюся я їм, чи зможуть вони мені відкритись. І, мабуть, я була досить стримана під час нашої першої зустрічі, просто від хвилювань. Але коли ми вже збирались їхати, надвечір ― одна з дівчаток, Аня, обійняла мене! І мені одразу так тепло на душі стало ― ніби знак, що я все робила правильно і мене прийняли.
Розповіла дітям про їхні права
Я рада, що зосереджена на допомозі одиному дитячому будинку ― це дає змогу по-справжньому познайомитися і подружитися з дітьми, встановити з ними контакт. Ми разом із Настею Степанчук (також супердобродійка ДБ “Світанок” ― прим.) їздимо до дітей щомісяця ― приводимо майстер-класи, освітні ігри або ігри для розвитку, просто спілкуємось або ходимо на риболовлю.
А ще я провела вихованцям невеличкий курс із юридичної грамотності минулого року. Тоді в дитбудинку було двоє випускників, тож я вирішила, що це буде їм корисно. Розповіла про права дітей позбавлених батьківського піклування, базову інформацію про трудове право, різницю між кримінальним правопорушенням та адміністративним проступком. Намагалася зробити курс цікавим і для молодших дітей ― додала приклади з мультфільму “Ну, постривай”, коли розповідала про різні типи порушень. Діти тоді ще посміялись із того, який це, виявляється, кримінальний мультик!
Коли діти обіймають, відчуваєш щастя і любов
За цей рік бували моменти, коли я думала: “А може пропустити поїздку? А може я не зможу?”― напружений робочий графік, особисті обставини та втома давали про себе знати. Та перед поїздкою я згадувала обличчя дітей та вирішувала їхати ― і ніколи не жалкувала! В кінці, коли діти прощаються і обіймають, так тепло і міцно, ти відчуваєш щастя і любов. І одразу думаєш: “Як я тільки могла сумніватися, чи їхати до них?”. Дуже вже прикипіла до цих дітей. Навіть не знаю, хто більше енергії отримує від нашого спілкування ― я чи діти. Мабуть, все ж таки я (сміється).
Клуб Добродіїв багато робить для волонтерів
Вся робота Клубу Добродіїв ― дуже динамічна, чітка та точкова. Але найперша асоціація ― це підтримка, у всіх аспектах роботи фонду. Ми, волонтери, підтримуємо дітей, а Клуб ― нас. Ти завжди відчуваєш, що ти не один в своїй волонтерській діяльності. Спільні чати з волонтерами, координаційним центром, зустрічі з психологом, майстер-класи з медитації ― Клуб робить дуже багато для нас. Цього не видно за дописами у соцмережах, але це надзвичайно велика робота команди, яку я ціную.
Діти все відчувають
Якщо це ваша перша поїздка, пам’ятайте: діти також хвилюються перед першим знайомством із волонтерами. Аби встановити з ними контакт, головне ― бути собою і не намагатись здаватись кращими, ніж ви є. Діти все відчувають. Якщо будете щирими, неодмінно знайдете спільну мову одне з одним.
Життєві принципи
- У будь-якій ситуацій залишатись людиною. Людяність та доброта ― фундамент всього.
- Свобода бути собою. Мене завжди надихають люди, що не бояться жити так, як відчувають ― і я намагаюсь жити так само.
- Чесність та відкритість із собою, людьми та світом.
- Любов. Саме з любові все починається, і на ній все тримається.
Волонтерство, як любов
Любов для мене ― це, перш за все, про взаємообмін. І немає різниці, яка це любов ― між партнерами, родичами або друзями. Основа любові ― чесно віддавати та брати, підтримувати, обмінюватись енергією та теплом. І тут зовсім немає місця для користі ― по-справжньому люблять не за щось, а просто так.
Історію написала Анастасія Недолуга